Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 29

www.vampirbook.tr

Щоб якось розрадити себе після сварки з чоловіком, Ельвіра вирішила знайти якусь справу. Відразу після сніданку вона завантажила всякою всячиною улюбленицю родини  – стареньку гірчично-жовту «Дачію». Попри вмовляння придбати в Німеччині новішу машину (батько Ельвіри 42 роки пропрацював консультантом у біндбурзькому автосалоні й знався на автомобілях), Міхай не знайшов у собі сил розлучитися з улюбленим стареньким авто. «Нікуди без моєї “Дачії” не поїду!»  – заявив він тоді. А оскільки Ельвіра нікуди не хотіла їхати без чоловіка, «Дачія» переселилася до Німеччини разом із ними.

Але сьогодні Ельвіра їхала на «Дачії» без Міхая. Завантаживши машину кришками для унітазів, фарбами та мольбертами, вона покликала дочок:

– Дівчата, я до майстерні! Хочете зі мною?

Не минуло й кількох секунд, як із будинку вибігла Сільванія.

– Я поїду з тобою, мамо!

– Зачекайте на мене! – Дака була вже торкнулася ручки на вхідних дверях, як раптом пролунав сигнал. Від хвилювання шалено закалатало серце, дівчинка підбігла до комп’ютера і, відкривши «Вампірбук», побачила запит на вхідний дзвінок від нового контакту.

– Мурдо! – Дака провела рукою по волоссю і, сівши за комп’ютер, натиснула «Відповісти».

На екрані з’явився її кумир.

– Так і думав, що ти зараз не спиш, – сказав він, трохи мружачись від денних променів.

– Привіт, Мурдо! Boibine. Отримав від мене мейл?

Мурдо кивнув.

– Так, спасибі, – посміхнувся він. – До речі, ти сьогодні не зайнята після заходу? Буду тут поблизу, ми могли б зустрітися?

Дака широко усміхнулася.

– Авжеж! Буду страшенно рада тебе побачити!

– Дако, ти йдеш? Ми від’їжджаємо! – пролунало за дверима.

Та Дака була зараз занадто захоплена розмовою, щоб звернути увагу на вигуки сестри.

– У північній частині Біндбурга є старий покинутий вокзал. Нумо там зустріньмося! Його легко знайти  – потрібно просто летіти вздовж рейок.

– Домовилися!

– Дако, мама вже завела мотор! – знову гукнула Сільванія.

– Boi! Клас! Із нетерпінням чекаю нашої зустрічі! – зраділа Дака і, повернувшись до дверей, крикнула:  – Іду-іду!

Коли вона знову глянула на екран комп’ютера, то помітила, що Мурдо був не один. З-за його спини виблискував червоними очима якийсь вампір. «Ксантор!»  – здогадалася Дака.

– Маєш кудись іти? – запитав Мурдо. Він знову заповнив собою весь екран, затуливши Ксантора.

– На жаль, так, – зітхнула Дака.

– Тоді до зустрічі! Azdio! – квапливо закінчив розмову Мурдо.

– Azdio! – Помахавши йому рукою, Дака в три стрибки злетіла зі сходів і поспішила до мами та сестри.

– Хутчіше, Дако, – роздратовано сказала Ельвіра. Їй хотілося якомога швидше виїхати з дому, поки не прокинувся Міхай. Та ба! Шум розбудив його. Вмить відкинувши віко труни, Міхай прикрив очі сонцезахисними окулярами і з’явився в дверях. Уся його постать і суворе обличчя виказували непохитну рішучість (Ельвіра чудово знала свого чоловіка, і їй зовсім не обов’язково було дивитися йому в очі, щоб зрозуміти, що він налаштований вельми серйозно).