Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 27
Надя Фендріх
– Щасливий зустріти вас, діти, – зрадів гер Бартон. – Мені саме потребую ваша порада.
– Добридень, – привіталася Сільванія.
– Hi, Dad, – сказав Якоб.
– Як улюблені квіти твоя мами? Соняшники? Ромен? – почав допитуватися у Сільванії гер Бартон.
– Ані ті, ані інші, – усміхнулася Сільванія. – Мама обожнює троянди.
– Я вважаю, це є трохи недоречно, якщо я буду подарувати мамі букет червоний троянд? У Німеччині так можна? – засумнівався тато Якоба.
– Ну, ви ж запитали, які в мами улюблені квіти, – знизала плечима Сільванія і, скоса глянувши на Якоба, додала: – Я, до речі, теж люблю троянди.
Пристрасті навколо букета
Гелена давно пішла додому, і Дака розляглася на ліжку, мріючи про Мурдо. Вона згадувала його гарні очі, неслухняне чорне волосся з червоними пасмами, низький, трохи хриплуватий голос і, авжеж, руку – бліду холодну руку, що витягла її на сцену.
«Дзень!» – пролунав дзвінок і перервав її мрії. Відчинивши вхідні двері, Дака побачила на порозі кур’єра з пишним букетом червоних троянд.
– Це мені? – засяяла Дака.
– Відправник залишив у букеті листівку, – сказав кур’єр і відразу ж зник.
– Дякую!
Дака зачинила двері і, вся у нестямі від хвилювання, відкрила конверт із листівкою.
– Ех, – розчаровано зітхнула вона, прочитавши ім’я відправника, і віднесла букет на кухню.
Незабаром додому повернулася Сільванія. Вгледівши на кухонному столі букет, вона зраділа:
– Це мені?
Але прочитавши на листівці ім’я відправника, Сільванія зітхнула так само розчаровано, як і її сестра.
Трохи згодом до кухні зайшов Міхай.
– Звідки цей букет? – здивувався він.
Поміркувавши хвилинку, Міхай раптом розлютувався. Схопивши букет зі столу, він флопсом опинився біля дверей, що вели до кімнати дочок, і рвучко відчинив двері. Дака сиділа на своєму труноподібному ліжку, в руках у неї був Карл-Хайнц, у навушниках грала музика. «Знову, напевно, слухає свій “Крітцель Крампф”», – роздратовано подумав Міхай. Сільванія уткнула носа в якусь пошарпану книжку. «Черговий плаксивий любовний роман!» – одразу ж вирішив Міхай і розлютився ще сильніше. Тільки любовних історій йому зараз не вистачало!
– Що це за букет і звідки він узявся? – суворо запитав Міхай.
– Ім’я відправника на листівці, – хором відповіли дочки.
Міхай миттю витяг із букета листівку.
– «Дорогій Ельвірі, чарівній орендаторці й колезі. Я дуже радий знайомству з Вами! Нехай цей букет нагадує Вам про час, що ми провели разом, і lots of fun. Yours, Richard».
Не вимовивши більше ні слова, Міхай зозла грюкнув дверима кімнати дівчат. Намічалася серйозна розмова з дорогенькою дружинонькою.
А ось і вона. Наспівуючи собі під ніс якусь веселу мелодію, жінка ввійшла до кухні. Поставивши на підлогу повні пакети з покупками, вона відразу ж побачила у відрі для сміття свіжий букет троянд.
– Кому це в нас подарували такі троянди? – здивувалася Ельвіра. Там же, у відрі, лежала і зім’ята листівка. – Ах он воно що! – пробурмотіла Ельвіра, прочитавши ім’я відправника.
У дверях тут же виник Міхай.