Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 28

– Здрастуй, – холодно сказав він і зробив крок до холодильника.

Ельвіра вирішила не маніритися.

– Це ти зробив, Міхаю?

Міхай втупився в холодильник. Ельвіра дістала букет зі сміттєвого відра.

– Це ти викинув троянди?

– А, ці огидні квіти? – запитав Міхай, чомусь продовжуючи витріщатися на холодильник. – Так, я.

– Але це мої троянди, мені їх подарували! – обурилась Ельвіра і навіть тупнула ногою від злості.

– Саме так! – Міхай грюкнув дверцятами холодильника. – Цей тип дарує тобі червоні троянди! Червоні! Троянди! Яка зухвалість! Нечувано! Що він собі дозволяє!

Міхай пирхнув.

– Ну подарував чоловік букет квітів. Що в цьому такого? Дуже мило з його боку! – не відступала Ельвіра.

Коли дружина злилася, Міхай жартома називав її Ель-Вірусом. Але зараз йому було не до сміху. Гарненька справа: його дружині дарує квіти якийсь пройдисвіт!

Очі Міхая перетворилися на дві вузенькі щілинки:

– Дарувати квіти чужій дружині в Бистрії найвища непристойність!

– Та що з тобою, Міхаю? Ти не довіряєш мені? Та це ж просто смішно! – вигукнула Ельвіра.

– Може, ти й мене вважаєш смішним? – запитав Міхай.

– Так, вважаю, – заявила Ельвіра.

– Ну що ж, коли так, я йду! – кинув спересердя Міхай і, грюкнувши дверима, пішов до себе в підвал.

Ельвіра похитала головою і сумно подивилася на розшарпаний букет.

Справа честі

У   кожного вампіра  – а надто у трансільванського вампіра  – дуже потужне чоловіче начало. Усім відомо, що трансільванські вампіри живляться кров’ю, але мало хто здогадується, яка гаряча кров у них самих. Захистити свою жінку від зазіхань інших для них  – справа честі. А це означає, що вони просто диявольськи ревниві. Саме ревнощі вирували зараз у душі Міхая, шматуючи його зранене серце. Як же він ненавидів цього австралійського чепуруна! У всьому світі червоні троянди вважають символом кохання. Чи в них там, на іншому кінці світу, і цей закон навиворіт? Бартон любить синій колір? Ось і подарував би Ельвірі пару фіалок! До речі, найкраще синій колір барвився би під правим оком у самого Бартона  – Міхай розмалював би його на славу. Щоб не кортіло!

Він більше не попустить, щоб якийсь мерзенний спокусник, котрий вирішив, що він художник, дарував його дружині квіти  – будь-якого кольору і сорту!

Міхай носився по підвалу, як очмарілий кіт. Ні, не можна сидіти склавши руки. Час переходити до активних дій! І в голові в Міхая визрів план помсти.

Літніми ночами Міхай любив кружляти над містом, насолоджуючись нічною прохолодою і милуючись околицями. Та сьогодні він явно кудись поспішав. На шаленій швидкості він підлетів до кінцевої точки свого маршруту  – великого білого будинку з безліччю вікон.

Вампір нашорошив вуха. Навколо не було ні душі, але десь поблизу пульсувала у венах чиясь гаряча свіжа кров. Відчувши її запах, Міхай облизнув ікла і флопсом залетів на балкон другого поверху. Обережно відсунувши фіранку, Міхай зазирнув у спальню. На широкому ліжку безтурботним сном спав Річард Бартон.

Кров закипіла у Міхая в жилах, очі запалали диявольським вогнем у передчутті ласої жертви. Оголивши білосніжні ікла, Міхай нахилився над шиєю нещасного художника, щоб зробити те, що й личить справжньому вампірові…