Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 8

Далі тема Ліра звучить лірично і м’яко: страждання й горе розчулили колпсь гордого володаря. Він оплакує загиблу доньку й вмирає сам. Урочисто, піднесено проводить композитор основну тему увертюри…

Поряд із створенням музики до трагедії «Король Лір» Балакірєв пише романси. Його приваблює поезія Лєрмонтова, яскраві, емоційні вірші Кольцова з їхнім народно-ритмічним ладом. І в музиці романсів яскраво проступає народний характер, мелодія ллється гнучко, вільно, виразно…

Закінчується 1858 рік, третій рік перебування Балакірєва в Петербурзі. Розширилося коло його знайомих. Він буває в усіх «музичних» домах Петербурга, дає уроки, виступає у сольних концертах, бере участь в камерних інструментальних ансамблях. Його життя стає дедалі цікавішим і наповненішим.

Після створення «Увертюри на теми трьох російських пісень» Балакірєв відчув особливий потяг до музичного фольклору. Він давно мріяв створити збірку народних пісень і для цього збирався поїхати по Волзі, щоб послухати, записати і зберегти для нащадків чудові перлини народного мистецтва. Та поки що Балакірєв не міг здійснити цього задуму, бо треба було закінчити «Короля Ліра». А втім, навіть живучи в Петербурзі, він використовує кожну можливість, щоб записати народні мелодії, проаналізувати своєрідність їхньої музичної мови.

Серед добрих знайомих Балакірєва був Олександр Петрович Арсеньєв — поет, учений-філолог, прекрасний знавець фольклору, співак-аматор, який чудово виконував народні пісні. Якось зустрівшись з Арсеньєвим наприкінці квітня 1859 року, Балакірєв детально розпитав його про особливості народного віршування, а потім, сівши до інструмента, почав дивитися, як ці особливості позначаються на музичному розмірі та ритмі пісні, й для прикладу проспівав відомі йому народні мелодії. Арсеньєв продемонстрував Балакірєву деякі цікаві фольклорні зразки, зокрема пісню «Уж ты поле мое, поле чистое». Широкий, протяжний наспів, здавалося, рівномірно поділяється на фрази. Та коли Балакірєв почав записувати мелодію, то побачив, що побудова її відрізняється від звичайної схеми. Друзі звернули увагу на особливість цієї пісні — нерівномірність, неквадратність побудови, завдяки чому вона має імпровізаційний, безпосередній характер…

Влітку 1860 року Мілій Олексійович здійснив свою давню мрію — подорож по Волзі «за піснями». Разом із поетом Миколою Щербиною він милувався чудовими волзькими пейзажами, слухав і записував цікаві народні наспіви, захоплюючись їхньою самобутньою неповторністю. Балакірєв добре пам’ятав слова свого вчителя Михайла Івановича Глінки: «Музику створює народ, а ми, композитори, лише аранжуємо її…»

Попереду була нелегка праця — обробка зібраних пісень. Це важливе завдання Балакірєв виконав блискуче, виявивши тонке розуміння особливостей і своєрідності російської народнопісенної творчості. Згодом він упорядкував збірку «40 російських народних пісень».

На початку травня 1860 року Балакірєва запросили до віце-президента Академії мистецтв Федора Петровича Толстого, який влаштував музичний вечір. Толстой був відомий своїми демократичними поглядами і любов'ю до мистецтва. В його квартирі, що містилася у будинку Академії мистецтв, збиралися представники культурних кіл Петербурга. Цього разу теж чекали цікавих гостей.