Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 7

Далі — нова картина народного гуляння: широко, життєрадісно, хвацько звучить ще одна пісня-тема «Во пиру была», ніби в ній втілено могутню силу народу. Пісня живе і в напруженому драматичному епізоді, коли в різних оркестрових голосах то таємничо, то грізно виникають уривки уже почутих мелодій. А потім обидві танцювальні теми переплітаються. Поступово росте напруження, і, зрештою, на повну силу звучить пісня-танець «Во поле березонька стояла», ніби утверджуючи народну силу й впевненість.

…Спадає ніч, темрява огортає село. Розходиться молодь, на околицях — ані душі. І тільки пісня прозоро й ніжно лине вдалечінь… «То не белая береза к земле клонится…»

Успіх балакірєвської «Увертюри» перевершив усі сподівання. Молодь після концерту юрмою чекала автора. Довго не стихали захоплені вигуки й привітання.

Визнання «Увертюри» викликало у Мілія Олексійовича новий приплив сил, і він активно працює над музикою до трагедії Шекспіра «Король Лір». Саме тоді, в грудні 1858 року, до Петербурга приїздить німецька драматична трупа, яка ставить «Короля Ліра». Проте з усіх учасників спектаклю запам’ятався лише один — негритянський актор-трагік Айра-Фредерік Олдрідж — виконавець головної ролі. Пристрасний запал, могутня, всеперемагаюча сила почуття разом з незвичайною простотою та природністю — усе це було в Лірі-Олдріджі й викликало захоплені відгуки багатьох театралів. Щоб збагатити й урізноманітнити свої враження, Балакірєв вирішив подивитися виставу «Король Лір» в Александринському театрі, де головну роль грав чудовий актор Володимир Самойлов. Враження було не менш сильним, і ввечері після спектаклю з’являються перші чорнові начерки майбутньої музики до трагедії «Король Лір»…

Робота над новим твором тривала близько трьох років. Трагедія Шекспіра, що захопила Балакірєва, знайшла своє глибоке музичне втілення в увертюрі. Тут, як ні в одному іншому симфонічному творі композитора, виявився його хист творця драматичної симфонічної музики. Адже увертюра пов’язана з основними ідейними лініями трагедії, де панує одна з найважливіших тем — тема короля Ліра, яка найдраматичніше звучить у центральному розділі увертюри. Неспокійні тривожні рухи, короткі музичні фрази, що нагадують стогони, бурхливий супровід, який підкреслює загальний характер тривоги, — так розкриває композитор образ враженого горем короля.

Зворушливо й ніжно звучить тема Корделії, меншої дочки Ліра, що палко любить батька. Балакірєв підкреслює трагедію короля картиною розбурханої стихії. Тема Ліра стає лірично-скорботною. Чергуючись з різкими акордами оркестру, вона ще глибше розкриває душевні муки короля. Тут же звучать окремі уривки теми Корделії, і, таким чином, головні образи — Ліра і вірної йому доньки — поєднуються разом у цьому найнапруженішому розділі увертюри.