Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 62

До Шостаковичів і раніше приходили цікаві люди. Художник Кустодієв залишив зворушливо прекрасний портрет маленького Миті — вічне свідчення дружби з майбутнім композитором. Тепер, за студентських років Дмитра, у затишній квартирі на вулиці Марата з’являються його колеги й друзі: музиканти — Малько, Гаук, Солертинський; кінорежисери — Козинцев, Трауберг, Юткевич; письменники — Зощенко й Замятін; художник Радлов. Відвідини друзів ніколи не порушували трудового режиму сім’ї й, передусім, самого Дмитра Шостаковича. Цілеспрямований і наполегливий, він був безроздільно підкорений дисципліні праці. М’якість і поступливість його у життєвих справах змінювались залізною впертістю, коли йшлося про творчі питання.

У серйозних життєвих випробуваннях складається й мужніє характер Шостаковича, виробляється стриманість у вираженні почуттів, незалежність, самостійність. І коли 1922 року помирає батько Дмитра, опорою сім’ї стає шістнадцятирічний Шостакович. Твердо зваживши свою завантаженість навчанням і знайшовши можливість якусь частину часу присвятити праці, Шостакович влаштовується піаністом до кінотеатру — супроводжувати музикою німі фільми. При цьому він не знижує темп, ступінь напруженості свого самостійного навчання. Серйозна хвороба не може завадити його навчанню в консерваторії: до весняних іспитів 1923 року він приходить, як завжди, блискуче підготовлений, незважаючи на перенесену операцію.

Так підходив Дмитро Шостакович до створення Першої симфонії, яка була написана до закінчення консерваторії й принесла найширшу відомість молодому авторові у нас і за рубежем. У листопаді 1927 року її поставив Бруно Вальтер у Берліні, потім Артуро Тосканіні в Італії, Леопольд Стоковський у США: починається тріумфальний хід симфонізму надзвичайно талановитого композитора…

У довоєнні роки Дмитро Дмитрович Шостакович був одним з найпомітніших радянських композиторів. П’ятнадцять років, що минули з дня успішної прем’єри Першої симфонії, були позначені напруженою працею, яка принесла Шостаковичу справжні радощі творчих перемог і нелегкі прикрі хвилини розчарувань… Про фесор Ленінградської консерваторії, Шостакович оточений молоддю, що жадливо поривається до знань, до спілкування з чудовим музикантом. І плани нових творів зріють у свідомості композитора. Розповісти про Леніна в епічній оповіді — в «симфонії з хором» на вірші поем Маяковського й тексти народних пісень — цей задум композитор плекав вже протягом багатьох років…