Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 60

Першою симфонією Шостаковича диригент Микола Андрійович Малько відкриває програму концерту.

Початок твору прозвучав тривожно. У гострих, різких фразах вступу вгадується енергія й сила. І ось карбованим маршовим кроком владно і чітко вступав головна тема. У вишуканих контурах повільного вальсу звучить ще одна тема — побічна. Повертаючись до образу вступу, композитор ніби переосмислює його: вкрадливий шерхіт перших тактів змінюється бентежно-нервозним звучанням, легка вальсоподібна мелодія стає «жорсткою». Завершення першої частини не заспокоює. Томливе чекання, недомовленість, нерозв’язана напруга — важко передбачити завершення боротьби.

Нестримний танцювальний рух другої частини полонить яскравими, соковитими контрастами. То невигадливо веселі, то насмішкувато зухвалі образи скерцо змінюються стриманим середнім епізодом — тріо. Безмежністю рідних просторів дихає гема тріо, що нагадує російські селянські наспіви.

Відчуття томління, чекання, що з’явилося наприкінці першої частини, набуває дальшого розвитку в повільній третій частині симфонії. Це скорботні роздуми не лише про особисті драми. Картини нещодавніх подій, відгомони революційних бур оживають у свідомості композитора, і в розміреність маршової музики вливається важкий поступ траурної ходи…

У фіналі — найнапруженішій частині симфонії — розпалюється боротьба між тривогами, сумнівами, іронією — з одного боку та живими людськими почуттями, відвертими й благородними, — з другого. Тому й неминучі відгомони тем, які звучали раніше, різкі контрасти і загальний схвильовано-драматичний характер музики…

Успіх Першої симфонії був грандіозний. Юний автор — йому ще й двадцяти нема — скромний, сором’язливий, з вуглувато-різкими рухами, з гострим, пронизливим поглядом з-за окулярів. У відповідь на тривалі оплески він квапливо і скромно вклоняється. Слухачі, схвильовані музикою, яка щойно пролунала, мимоволі замислюються: звідки у зовсім ще молодого композитора така самостійність думки, правда вираження образів, співзвучних часові? Звідки у першому ж великому симфонічному творі така сміливість нестримної фантазії, строга організованість і водночас цілковита свобода володіння композиторською майстерністю?

…Сімейні традиції Шостаковичів були незвичайні. За участь у польському повстанні проти самодержавства у 1863 році дід композитора Болеслав Шостакович був засланий до Сибіру. Там народився батько майбутнього музиканта — Дмитро Болеславович. Діставши в Сибіру професію інженера-хіміка, він одружився, і невдовзі молода сім’я переїхала до Петербурга. Тут Дмитро Болеславович, співробітник заснованої Менделєєвим Палати мір і ваги, разом з дружиною, яка раніше вчилася в консерваторії і палко любила музику, нерідко влаштовували аматорські концерти. На них переважно звучали популярні романси, які були господареві до серця. Маленький Митя — обов’язковий слухач музичних вечорів. Частенько його можна було побачити в коридорі «прилиплим» до сусідських дверей — звідти долинали звуки рояля, звучала класична музика. За словами Шостаковича, це чи не найсильніші враження його дитинства.