Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 37

І Верді відмовляється від нагороди. Він повертає міністрові орден із листом, в якому з гіркою іронією пише: «Очевидно, сталася помилка в адресі, і я висилаю орден назад».

У 1869 році Верді запропонували написати оперу до відкриття нового оперного театру в Каїрі. Але після виступу в пресі італійського міністра композитор рішуче відмовляється.

Та минають два роки, і Верді, невтомний художник, починає шукати новий цікавий сюжет. Як і раніше, його приваблюють свіжі, нестандартні ситуації, яскраві характери і, звичайно, життєва правда. І коли через посередництво його лібреттиста Камілла дю Локля поновлюються переговори з Каїром, Верді погоджується. Французький вчений-єгиптолог Марієт-бей надсилає йому сценарій майбутньої опери. Композитор у захопленні від талановитості «єгипетського нарису». Опера називатиметься «Аїда». Композитор разом із дю Локлем працюють над сценарієм. Спочатку зробили прозовий варіант французькою мовою, потім замовили поету Антоніо Гісланцоні написати справжнє лібретто італійською мовою. Як завжди, Верді вимагає від лібреттиста не тільки природності в доборі слів, а й потрібної кількості віршованих строф.

Часом Верді й самому смішно, що він так захопився. Невже це він? Ще два роки тому Верді назвав би божевільним кожного, хто насмілився б сказати, що він писатиме оперу для Каїра. А він усе більше часу віддає знайомству з історією Єгипту, з природою країни, з життям народу, відомого своїм давнім походженням і надзвичайним розвитком мистецтва. Книги, бібліотеки, знов книги… Декому може здатися, що Верді збирається стати ученим-египтологом. Але композитор добре розуміє, що тільки глибоке знання життя й історії народу допоможе правдиво втілити в музичних образах легендарний сюжет, збагатити його сучасним звучанням.

У цей час починається франко-прусська війна. Тонке відчуття підказує Верді — художникові й громадянину — правильну оцінку подій. Працюючи над оперою, пов’язаною із стародавнім світом, Верді знаходить щось спільне із сучасною йому політичною обстановкою. Так, наприклад, коли в одному з оперних епізоді» треба було показати лицемірство й жорстокість жерців, він у листі до лібреттиста посилається на текст телеграми німецького імператора, яка викликала особливе обурення сучасників.

У 1871 році «Аїду» було закінчено. З’явилися нові клопоти, пов’язані з постановкою. Верді, як завжди, хвилюється: треба підібрати першокласних виконавців. Композитор звертається за допомогою до друга-диригента Маріані, але той не схильний їхати до Каїра. Гірко розчарований, Верді продовжує пошуки і, звичайно, знаходить чудових співаків та досвідченого диригента. А дружбі з Маріані вже кінець…

24 грудня 1871 року відбулася тріумфальна прем’єра опери в Каїрському театрі. Уперше в житті Верді не був присутній на прем’єрі. Усі номери «Аїди» викликали бурхливі аплодисменти. Музиканти оркестру і співаки надіслали композиторові свої поздоровлення.

Паралельно Верді готував прем’єру опери в Мілані. Міланська вистава відбулася через півтора місяця після каїрської. В «Ла Скала» Верді сам проробляв із співаками найдрібніші музичні та сценічні деталі. Особливо хвилювала його театральна доля головної героїні. Її виконавицею була Тереза Штольц. Ця чудова співачка може бути справжньою Аїдою. Та Верді хоче попрацювати з нею окремо. Ще задовго до театральних репетицій композитор запросив Терезіну до себе в Сант-Агату — і вона три тижні живе на віллі композитора. Головне завдання Верді — ознайомити Штольц з усією оперою, адже вій вважає, що кожен актор мусить знати весь розвиток дії, усю музику опери.