Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 35

Прем’єра «Розбійників» відбулася 22 червня 18–47 року. Оркестром диригував сам композитор, провідні партії виконували видатні європейські співаки і серед них — знаменитий бас Луїджі Лаблаш. Опера пройшла успішно, та зовнішній успіх не міг обманути тривожного передчуття композитора — після трьох вистав оперу зняли з репертуару.

Верді був засмучений: здавалося, його перебування в Лондоні не дало нічого, окрім прикрощів. Та важлива подія різко змінила настрій композитора. Він познайомився з Джузеппе Мадзіні — одним із головних керівників італійського революційно-визвольного руху. Спілкування з Мадзіні, його особиста привабливість зміцнили революційні симпатії композитора.

Наприкінці 40-х років, коли політичні погляди Верді стали чіткішими, висловлювання — виразнішими й глибшими, а музика чимраз більше запалювала серця справжніх патріотів, Верді одержав листа від Мадзіні, в якому визначалася громадянська роль його творчості: «Те, що я і Гарібальді робимо в політиці… те Ви робите в музиці. Тепер, як ніколи, Італії потрібна Ваша музика».

Мадзіні запропонував композиторові створити революційний гімн на вірші італійського поета Мамелі «Труба звучить». Верді уважно вчитується в слова гімну: мабуть, для масового сприйняття ці вірші надто складні, треба зробити їх простішими, дохідливішими. Лише після цього Верді починає роботу над музикою. Уява композитора малює натовпи людей, які йдуть, щоб звільнити рідну країну від чужоземців-загарбників. І крізь музику гармат лунає гімн…

Минали роки. Талант Верді міцнішав, інтереси ширшали, теми і образи ставали різноманітнішими. У 50-і роки його хвилює тема соціальної нерівності. Скільки людських трагедій породжувала нерівність соціального становища, життя скількох людей знівечено…

У пошуках лібретто для опер Верді все частіше звертається до «великої літератури». Його приваблюють твори з глибоким ідейним задумом і яскравими образами. Прекрасне знання творчості видатних письменників-сучасників змушує композитора вимогливо ставитись і до себе, і до лібреттистів. Верді мріє, щоб текст і музика становили єдине ціле із сценічною дією. Він рішуче ламає звичні традиції італійської опери і невтомно шукає правдивого, єдино правильного музично-сценічного втілення літературного твору. У цих пошуках народжуються нові погляди, нові творчі принципи, нові засоби митця. Якщо перші опери Верді захоплювали публіку співзвучністю зображуваних на сцені подій з тим, що відбувалося в країні, приваблювали ясністю і простотою мелодій, то в операх 50-х років, зокрема в «Трубадурі» та «Ріголетто», слухачів по-справжньому хвилювала доля героїв. Драматичні ситуації змушували замислитися, шукати причин їхніх трагедій.

Від опери до опери зростає майстерність композитора-драматурга. Все тіснішим і органічнішим стає, зв’язок між сценічними подіями та музичними епізодами. Тепер Верді, зберігаючи закінчену музичну характеристику героїв — арію, пісню, баладу, — звертається також до розвинутих, так званих наскрізних сцен, адже в них повніше, яскравіше можна розкрити внутрішній світ героїв, їхні почуття. Такі сцени композитор використовує в драматичних епізодах опери.