Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 33

Тут на Верді чекав несподіваний сюрприз: йому запропонували зайняти посаду Провезі. Це викликало рішучий протест церковників, які ненавиділи «вільнодумця» Провезі і не могли допустити, щоб після смерті органіста його місце зайняв Верді. У місті навіть утворилися дві партії: одна складалася з прихильників Верді, друга — підтримувала його суперника. Між ними спалахнула ворожнеча. Поки що Верді пише музику і від Філармонічного товариства виступає в концертах — грає на органі. Його запрошують дати концерт у маленькій церкві францісканських ченців. Здавалося, церковка ось-ось впаде від могутнього звучання органа… А в міському соборі порожньо, бо усі люди пішли слухати Верді.

Виконавська діяльність молодого музиканта була тісно пов’язана з побутом близьких сіл і містечок. Після закінчення церковної відправи в Буссето на площі лунали марші, які грав духовий оркестр під керуванням Верді. Молодий композитор працює також над оперою, замовленою в Мілані. Коли робота підійшла до кінця, слід було хоч на короткий час повернутися до Мілана, поновити колишні музичні знайомства і потурбуватися про постановку опери в театрі. Після довгих клопотів виставу було призначено на весну 1839 року. В опері композитора-початківця за контрактом мали брати участь найкращі співаки.

Незабаром Верді з родиною остаточно переїхав до Мілана и оселився на одній з міських околиць. Грошей було дуже мало, і всі надії молодий композитор покладав на постановку опери. Але під час роботи над виставою захворів один із провідних солістів, і прем’єру довелося відкласти. У новому складі опера зможе піти тільки восени. Верді змушений погодитися з пропозицією антрепренера, а поки що можна внести до партитури деякі зміни.

Нарешті, 17 листопада 1839 року на сцені театру «Ла Скала» відбулася прем’єра першої опери Джузеппе Верді — «Оберто, граф Сан-Боніфачо». Композиторський дебют можна було вважати вдалим. Опера витримала багато вистав. Газети відгукнулися на неї досить прихильно.

Все, що сталося невдовзі після перших творчих успіхів, Верді завжди згадував, як щось жахливе… За якихось кілька тижнів він залишився зовсім самотній: одне за одним умирають Маргарита і двоє дітей. Зовсім убитий горем, що зненацька звалилося на нього, Верді тимчасово залишає Мілан і їде в Буссето, сподіваючись у рідному йому домі Антоніо Барецці знайти спокій. Він твердо вирішив не писати більше опер.

Через деякий час Верді повернувся до Мілана. Одного разу ввечері композитор зустрівся з Мереллі — одним з антрепренерів «Ла Скала».

— Ти розумієш, — сказав Мереллі, взявши Верді під руку, — я опинився у жахливому становищі: доручив

Ніколаї написати оперу, а йому не подобається лібретто. Лібретто Солера. Ні, ти тільки уяви собі — лібретто Солера! Це ж чудово, незвичайно, блискуче! А які чарівні вірші! Які грандіозні драматичні ситуації!..

— Що й казати, становище не з легких, — поспівчував йому Верді.— А може, ти запропонуєш Ніколаї лібретто, яке лишилося у мене? Адже я твердо вирішив — опер більше не пишу. Отож, можу передати тобі лібретто. До речі, куди ти мене ведеш?