Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 31

Барецці, остаточно переконавшись у неабиякій музичній обдаровановті Верді, вирішив зробити все, щоб допомогти хлопцеві. Найкращий друг Барецці — композитор Фердинандо Провезі, освічений музикант, талановитий педагог, людина прогресивних поглядів — стає музичним вихователем Джузеппе. Разом з Барецці Провезі стежить і за загальним розвитком молодого музиканта: рекомендує йому необхідну літературу, спрямовує інтереси, формує світогляд. Поступово у Верді виробляється усвідомлене ставлення до культури і мистецтва рідного народу, зацікавленість його долею…

А Барецці й справді невтомний у своєму прагненні збагатити знання свого улюбленого вихованця. Він домовляється з викладачем латинської мови каноніком П’єро Селетті про заняття з Верді. Селетті з власної ініціативи, крім уроків латині, знайомить Джузеппе із законами поетики та з особливостями італійської мови. Хлопчик чудово встигає, і Селетті переконаний, що його учень у майбутньому стане філологом. Та якось Селетті почув, як Джузеппе імпровізує за інструментом, і наступну зустріч він почав словами: «Продовжуй займатися музикою…»

Минуло кілька років. Поки що Верді — лише помічнік Провезі, хоч вже цілком готовий працювати самостійно. Коли оголосили конкурс на заміщення вільної вакансії органіста, Верді подав документи разом із свідченням Провезі. Але в конкурсі переміг інший претендент, і Джузеппе залишився помічником органіста в Буссето.

Ці роки, проте, Верді вважав щасливими. Все частіше буває він у домі Барецці. Старенький спінет Джузеппе зовсім розладнався, а тут до його послуг — чудове фортепіано. Тепер Верді особливо часто зустрічається з Маргаритою, дочкою Антоніо Барецці. Дівчина дуже добре грає і охоче виступає з Джузеппе у фортепіанних дуетах. Вони обоє люблять музику і кохають одне одного…

Вже не раз на столі міських управителів з’являлося прохання про дозвіл молодому органісту Джузеппе

Верді продовжити свою музичну освіту. Філармонічне товариство готове було віддати свою стипендію музикантові з Буссето, щоб він міг вчитися у Міланській консерваторії. Нарешті дозвіл пощастило одержати, формальностей дотримано, і наприкінці 1832 року разом з батьком і старим Провезі Джузеппе їде до Мілана.

Після провінційного Буссето Мілан здався Верді величезним містом. У прозорому весняному повітрі особливо чітко вимальовувалися контури величезного Міланського собору. Юнак надовго спиняється перед знаменитим оперним театром «Ла Скала» і консерваторією. Скромні мрії музиканта-початківця не йдуть далі бажання подивитися вистави прославленого театру. Чи міг тоді Верді думати про те, що прийде час, коли він органе провідним оперним композитором? А поки що він пише прохання про прийняття його до Міланської консерваторії.

Екзаменатор професор Базілі поставився до Верді майже як до іноземця, адже юний музикант приїхав з Пермського герцогства. До того ж впадала в око «простонародна» зовнішність абітурієнта. Органіста із Буссето не прийняли до консерваторії. Від директора пін почув: «Думку про консерваторію викиньте з голови. Найдіть собі вчителя серед міських музикантів».