Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 20

Щоб одержати диплом на право викладання, слід прослухати дев’ятимісячний курс спеціального педагогічного училища. Франц стає учнем цієї школи. Відвідуючи заняття, він здійснює щоденні прогулянки містом, і це приносить йому справжню насолоду. Одного разу, довідавшись, що в театрі Кернтнертор відбудеться поновлена вистава опери «Фіделіо» Бетховена, Шуберт вирішив, що б там не було, потрапити до театру. Грошей па квиток, звичайно, не було. Майже не вагаючись, Франц продав свої шкільні підручники, хоч наближалися екзамени.

Враження від вистави було сильним. З музикою Бетховена він був знайомий ще з часів конвікту. Кожен новий твір Бетховена викликав у нього особливе захоплення. Велич бетховенського генія здавалася йому недосяжною. Щоправда, коли Франц був би сміливішим, рішучішим, він, напевно, міг би познайомитися з улюбленим композитором. Та хіба реально мріяти про розмову з Бетховеном, хіба можна потиснути йому руку, взагалі поводитися з ним, як із звичайною людиною?..

Коли б він зміг створити музику, гідну великого композитора, яку можна було б хоч присвятити Бетховену, він був би щасливий. Чи вдасться йому це коли-небудь?.. Під час занять із Сальєрі юнакові інколи здавалося, що з нього буде пуття, але потім такі думки ставали смішними: хіба хтось після Бетховена може створити щось цікаве й значне?

А тепер майбутня уявлялося Шуберту зовсім туманним. Після закінчення училища — слід гадати, що диплом він все ж таки одержить — доведеться працювати помічником учителя. Батько па нього розраховує. А що таке батькова школа? Це триста балакучих, метушливих, горластих шибайголів, яких треба тримати в руках, та ще чогось і навчити. Батько цілісінький день в школі — вісім уроків. Так само, напевно, буде зайнятий і Франц. А коли писати музику? Коли ж настане такий час, щоб він міг займатися самого лише музикою, займатися вільно, не думаючи про щось інше, не роблячи з цього таємниці? Коли ж це буде і чи буде воно взагалі?

Поки що ціною неймовірних зусиль Франц закінчує училище і одержує диплом з правом бути помічником учителя.

Шуберт починає працювати. Тільки тепер він зрозумів, що значить займатися нелюбимою справою. Класи переповнені маленькими шибениками. У Шуберта не вистачає ані терпіння, ані вміння, а головне — немає ніякого бажання примусити їх вгамуватися. Вони зовсім не слухаються його. Тоді він знаходить вихід — дає їм повну волю, а сам… пише в цей час музику.

Лунає дзвінок, і Франц заходить до класу. У нього серйозний, зосереджений вигляд, у руках — папка. На якийсь час у класі настає тиша. З лінійкою в руці — для перестраху шибайголів — він диктує самостійне завдання. Зошити готові, й учні беруться за роботу. Перші кілька хвилин Шуберт уважно стежить за класом, але поступово в його погляді з’являється щось нове. Він виймає маленьку збірочку віршів, аркуш нотного паперу й теж заглиблюється в роботу. Кілька разів перечитує він вірша Гете: