Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 18

А у вухах в цей час — музика! Іноді та, яку грають в оркестрі, але найчастіше — своя… Зате на всіх музичних уроках його хвалять, і у відомостях про успіхи стоїть лише одна оцінка— «дуже добре». Ось і пан Ружичка часто призначає його керувати оркестром замість себе. Уроки в Ружички з генерал-басу дуже цікаві. Щоправда, часто буває майже так, як у пана Хольцера: йому вже відомо те, про що розповідається на уроках. Одного разу він чув, як вчитель сказав комусь:

— Мені нічого його вчити, його вже сам господь-бог навчив.

Музичні заняття і дружба — ось що підтримувало й зігрівало Франца в цей важкий для нього час. Шпаун знайомить його з Антоном Хольцапфелем, Апсельмом Хюттенбреннером і Альбертом Штадлером. Пристрасні любителі музики, вони всі грали на різних інструментах, а Штадлер і Хюттенбреннер пробували й писати музику. Шуберт полюбив нових друзів зі всією палкістю підлітка, що страждає від самотності, і вони відповідали йому ніжною, сердечного дружбою. Чимало годин проводили вони за інструментом, розбираючи твори майстрів і показуючи один одному свої роботи. Музика Шуберта — власне, це були п’єси, пов’язані з популярними піснями і танцями, — щиро захоплювало друзів.

Йозеф Шпаун бачив, як страждає Франц від розлуки з рідними, і пробував поговорити з його батьком. Та старий вчитель був непохитний, і Шпаун так нічого й не добився від нього. Тільки надзвичайні обставини змусили старого Шуберта відступити: тяжко захворіла Францова мати. Вона згасала, як свічка, — злигодні життя підточили її здоров’я.

Франца терміново викликали з конвікту додому. Він був стривожений. Тяжкі передчуття мучили його цілу дорогу. Але те, що чекало на нього, було найстрашніше — матір живою він уже не застав. Францу важко було пригадати, що коїлося з ним тоді. Це була перша втрата в його житті — така страшна, така гірка, така невтішна!..

Тепер він знову міг частіше бувати в рідному домі — материна смерть відчинила йому двері, і батько став трохи лагідніше розмовляти з Францом. Коли Йозеф Шпаун знову прийшов до них, вдалося умовити батька дозволити Францові займатися музикою як спеціальністю.

Венцель Ружичка вчив Франца недовго. Він передав хлопчика у навчання до Сальєрі, заняття з яким стали для Шуберта справжньою композиторською школою.

Легкість, з якою хлопчик усе засвоював і одразу ж втілював у своїх учнівських роботах, здавалася неправдоподібною. Уроки почастішали. Тепер уже не двічі на тиждень, а іноді й кожного дня можна було побачити, як Фрапц шанобливо йде за вчителем, несучи папку з потами. Заняття сина із Сальєрі трохи інакше настроїли батька Шуберта. Ім’я маестро викликало повагу…

Життя в конвікті, ставлення до пансіонерів з роками ставало все суворішим. Це було відображенням загального політичного становища в країні. Австрія переживала складний час. Вона включилася в рух європейських держав, спрямований проти Франції, в якій вбачали розсадник наполеонівських настроїв. Реакційні сили Австрії ще більш зміцніли. Всі галузі життя — наука, література, мистецтво, освіта і навіть приватне життя — було взято під найсуворіший контроль. Поліція стала головного силою. Цензори не пропускали через кордон жодної книжки, газети, листа, поки не переконувалися в цілковитій «невинності» змісту. Переслідувалися студентські товариства і гуртки, спільне читання книжок, бесіди, суперечки і просто дружні зустрічі.