Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 19

Дирекція конвікту вже давно прагнула у своїх діях якомога точніше відповідати духові часу, керуючись відомою фразою імператора Франца: «Мені потрібні не генії, а вірнопіддані». Ця ідея стала наріжним каменем в усій системі виховання юнацтва. «Вірнопідданих» треба було тримати в строгості. Злиденний бюджет конвікту ще більше «стиснувся», і багато хлопчиків, які не одержували допомоги від батьків, просто голодували. Так було і з Францом Шубертом. Він постійно недоїдав. Часом друзі пригощали його, та це не рятувало становища. Одного разу, коли голод зовсім знесилив Франца, він сів за листа до брата Фердинанда. Той був уже на самостійній службі — помічником учителя.

«Ти ж сам знаєш, як інколи хочеться з’їсти булочку чи яблук, особливо, коли після поганенького обіду можна тільки через три з половиною години чекати злиденної вечері. Це бажання вже просто переслідує мене, і я, зрештою, змушений Суду шукати якогось виходу. Крихта грошей, які я одержую від батька, в перші ж дні як у безодню провалюється. Що ж мені робити далі?»

Франц зупинився и ще раз пробіг очима написане. «Чи не занадто я докучаю?» — подумав він, але враз уявив собі добрий погляд, лагідний Фердинандів голос і написав: «Що, коли б ти мені присилав кілька крейцерів на місяць? Ти б цього навіть не відчув, а я в моїй келії вважав би себе за щасливого й був би задоволений». І хоча Фердинанд після цього листа почав потроху допомагати братові, життя Франца залишалося нелегким…

Францові сімнадцять років. Музика дедалі більше захоплює його, і з кожним днем міцніє його намір присвятити себе композиторству. Іншого життєвого шляху він не міг собі й уявити. Франц вже давно махнув рукою на заняття в конвікті, і йому загрожувало виключення. Навіть схвальні відгуки педагогів-музикантів не могли врятувати його.

Батько стримано зустрів рішення Франца. Старий Шуберт усе ще тішив себе надією зробити Франца вчителем, і він відчув, що саме тепер для цього з’явилася добра нагода. Франц мусить зрозуміти, що настали важкі часи, що сім’я зростає, треба її забезпечити. Адже через рік після смерті дружини батько одружився з дочкою власника фабрики шовкових тканин Анною Клейнбек. Вона була значно молодша за свого чоловіка і не набагато старша за його старшого сина. Проте лагідність і доброзичливе ставлення допомогли їй знайти правильний тон у сім’ї. Старші діти полюбили молоду мачуху, яка ставилася до них із справжньою материнською теплотою. Франц мусить добре зрозуміти, що ще одна людина — зайвий клопіт для всіх. Час уже думати про майбутню професію. І Ігнац, і Фердинанд, і Карл — усі попи стали вчителями, як і батько. Вони непогано влаштовані й якось забезпечені. Францові загрожує військова служба, і тільки вчительська робота може врятувати його від цього…