Читать «Рибалки» онлайн - страница 53

Однак, незважаючи на все це, частина населення Акуре любила Абулу й бажала йому довгого життя, тому що він часто й допомагав людям. Якось завдяки йому вдалося уникнути збройного нападу, оскільки Абулу, передбачивши його, оголосив усім, що четверо чоловіків «у масках і темному вбранні» нападуть тієї ночі на один з районів. Люди викликали поліцію, щоб та наглянула за вулицями, і коли грабіжники з’явилися, поліція їх зупинила. Приблизно тієї ж пори, коли він передбачив пограбування, Абулу також розкрив місце, де ховалися викрадачі маленької дівчинки в очікуванні викупу за неї. Дівчинка була дочкою одного з політиків штату. Послухавшись детальних вказівок Абулу, поліція заарештувала викрадачів і звільнила дівчинку. Абулу знову заслужив подяку, і люди казали, що політик заповнив його вантажівку подарунками. А ще говорили, що політик навіть подумував доправити його до психіатричного шпиталю на лікування, але йому заперечили, сказавши, що коли Абулу позбудеться свого божевілля, то з нього більше не буде жодної користі. Абулу завжди вдавалося уникати психіатрів. Після того випадку, коли він пройшов по битому склу, його відвезли до психіатричної лікарні, але, перебуваючи там, він опирався лікарям, погрожував їм різними наслідками за утримання здорової людини і говорив, що його незаконно ув’язнили. Коли це не допомогло, він перейшов до самовбивчого голодування, відмовляючись навіть пити воду, попри всі спроби його напоїти. Побоюючись, що Абулу помре від свого посту, і через те, що він почав вимагати адвоката, його відпустили.

7

Сокольнича

Ширшає коло, яким сокіл пливе, і він вже не чує сокольничого.

В.Б. Єйтс

ати була сокольничою.

Вона стояла на пагорбі й стежила за небом, намагаючись відігнати все лихе, що сунуло по її дітей. У кишенях її розуму лежали копії наших розумів, тож вона вміла легко вловлювати негаразди, ще коли вони тільки починали формуватися, як моряки впізнають у небі зародок майбутньої бурі. Вона іноді підслуховувала за нами, намагаючись ухопити уривки наших розмов, ще до того, як батько поїхав з Акуре. Бувало, що коли ми збиралися в кімнаті братів, один із нас навшпиньки крався до дверей, щоб глянути, чи не стоїть за ними вона. Він зненацька відчиняв двері й ловив її на гарячому. Але, як сокольничий, який дуже добре знає своїх птахів, вона часто успішно за нами слідкувала. Певно, вона вже відчула, що з Ікенною щось не так, та коли побачила пошматований календар М.К.О., зрозуміла, учула, переконалася, що той проходить через метаморфозу. Тому, намагаючись дізнатися, що її спричинило, мати й підлестилася до Обембе, щоб той видав подробиці зустрічі з Абулу.