Читать «Рибалки» онлайн - страница 52

Його ненавиділи, тому що вважали, ніби його язик може накликати цілу низку катастроф. Той язик був, мов скорпіон. Видані ним пророцтва плодили серед людей страх перед похмурою долею, що чигала на них. Спочатку на його слова не зважали, але випадок за випадком дедалі частіше спростовували усяку вірогідність того, що його видіння були просто окремими збігами. Найпершим і найвідомішим випадком, коли його пророцтво справдилося, була жахлива дорожня пригода, що забрала життя цілої родини, як він і передбачив. Їхня машина пірнула у найглибшу ділянку Омі-Али неподалік міста Ово, і всі, хто був у машині, потонули — Абулу точнісінько описав усе це заздалегідь. Тоді ще був чоловік, якому він напророкував смерть від «задоволення» — і того чоловіка за кілька днів винесли з борделю, де він помер під час сексу з повією. Такі випадки закарбувалися в пам’яті людей пломенистими літерами і сформували в їхніх душах страх перед пророцтвами Абулу. Усі почали вважати його видіння неуникними, усі повірили, що він є оракулом долі. Відтоді, коли б Абулу не виголосив якесь передбачення, люди настільки вірили в невідворотність описаного, що намагалися йому запобігти. Одним пам’ятним прикладом став випадок, що стався із п’ятнадцятирічною донькою чоловіка, котрому належала велика концертна зала. Абулу напророчив, що вона стане жертвою жорстокого зґвалтування з боку дитини, яку сама виносить. На смерть стривожена таким похмурим майбутнім, що чекало на неї, дівчина вкоротила собі віку й залишила записку, в якій написала, що воліє не дожити до такого.

Минуло достатньо часу, і божевільний став загрозою й жахом усього Акуре. Пісню, що він її співав перед кожним пророцтвом, знав чи не кожен містянин, і всі боялися її почути.

Найбільш прикрою була схильність Абулу зазирати в минуле людей так само, як і в майбутнє, а отже нерідко він руйнував людські королівства порожніх мрій і знімав савани з мертвих і давно похованих таємниць. А наслідки завжди були вельми серйозні. Якось, побачивши, як жінка виходить із чоловіком з машини, він оголосив, що вона «повія». «Tufia! — закричав божевільний і плюнув. — Ти й досі спиш із Метью, другом свого чоловіка, навіть у подружньому ложі? Геть сорому не маєш! Ніякого сорому!» І божевільний, «підпаливши» той шлюб, оскільки після низки заперечень чоловік таки дізнався про зраду і розлучився з дружиною, просто пішов собі геть, і гадки не маючи про те, що він щойно накоїв.