Читать «Рибалки» онлайн - страница 51

Перебуваючи під владою свого божевілля, Абулу ходив вулицями абсолютно голий, безсоромно виставляючи на оглядини свого велетенського пеніса — іноді ерегованого, — ніби то була обручка за мільйон найр. Той пеніс якось породив скандал, про який люди говорили по всьому місту. Певна вдовиця, котра сильно хотіла мати дитину, якось спокусила Абулу — одного вечора повела його за руку до свого будинку, вимила й покохалася з ним. Подейкували, що поки Абулу був із тією жінкою, його божевілля тимчасово пом’якшилося. Коли люди дізналися про це, то почали кликати її дружиною Абулу, і жінка поїхала з міста, залишивши навіженому нищівну пристрасть до жінок і сексу. Скоро по тому поширилися плітки про його щонічні візити до мотелю «Ла Рум». Казали, що кілька проституток регулярно проводили його до своїх кімнат під непроникним покривом темряви. Майже такими ж розповсюдженими були й легенди про прилюдні мастурбації Абулу. Соломон якось розповів нам про божевільного, якого він і ще кілька людей заскочили за мастурбацією під манговим деревом біля Небесної церкви над річкою. Тоді я ще не знав, що йшлося про Абулу, як і не знав, що то воно є — мастурбація. А ще Соломон розповів нам, як у 1993 році Абулу схопили, коли він обвився навколо статуї Мадонни перед великим Собором святого Андрія. Мабуть, він гадав, що то вродлива жінка, котра, на відміну від інших жінок, до яких він скалив зуби, жодним рухом не виказала опору; він обійняв статую й почав її шпокати і стогнати, а навколо зібралися люди й почали реготати, допоки кілька вірян не відтягнули його геть. Врешті-решт Католицька рада зняла осквернену статую і спорудила нову на території церкви, за парканом. А тоді, ніби цього їм видалося замало, ще й обгородила її залізними ґратами.

Утім, попри всі спричинені ним хвилювання, у цій фазі Абулу нікому не завдавав шкоди.

Друга царина божевілля Абулу була надприродною. То був стан, у який він входив раптовим поривом, наче, перебуваючи у цьому світі — вибираючи щось на смітнику, танцюючи під нечутну музику чи роблячи будь-що зі своїх звичайних занять, — він ніби раптом переносився до світу марева. Але в цьому стані він не полишав нашого світу повністю, а перебував одночасно в обох — ногою тут, а ногою там, — стаючи ніби посередником між двома вимірами, непроханим провідником між ними. Його повідомлення призначалися людям цього світу. Він роз’ятрював спокійні душі й роздмухував жорстокість із малих вогників, чим розхитав життя багатьох людей. Він поринав у цю фазу здебільшого вечорами, коли сонце вже вилило на землю свою денну порцію світла. Перетворюючись на Абулу-пророка, він тинявся, співав, плескав у долоні й пророкував. Він пролазив у двори з незапертими ворітьми, як злодій, і роздавав пророцтва усім, кого там бачив. Щоб повідомити про побачене видіння, він міг утрутитися в будь-що — навіть у похорон. Він перетворювався на пророка, страшила, божество, навіть оракула. Однак ці дві іпостасі нерідко змішувалися або переходили від однієї до іншої так легко, ніби переділка між ними була не товща за дівочу пліву. Іноді, зустрівши того, кому мав напророчити, Абулу переходив до іншої фази й видавав своє передбачення. Іноді люди лютували, коли він пробував донести до них свої видіння, — вони, бувало, кривдили його і вивергали на його голову прокльони, сльози й нарікання, як брудний одяг на купу.