Читать «Поезія 1847 – 1861» онлайн - страница 73

СЕСТРІ

Минаючи убогі села,Понаддніпрянські невеселі,Я думав, де ж я прихилюсь?І де подінуся на світі?І сниться сон мені: дивлюсь,В садочку, квітами повита,На пригорі собі стоїть,Неначе дівчина, хатина.Дніпро геть-геть собі розкинувсь!Сіяє батько та горить!Дивлюсь, у темному садочку,Під вишнею у холодочку,Моя єдиная сестра!Многострадалиця святая!Неначе в Раї спочиваєТа з-за широкого ДніпраМене, небога, виглядає.І їй здається, виринаєЗ-за хвилі човен, доплива…І в хвилі човен порина.– Мій братику! Моя ти доле! —І ми прокинулися. Ти…На панщині, а я в неволі!…Отак нам довелося йтиЩе змалечку колючу ниву!Молися, сестро! Будем живі,То Бог поможе перейти.

* * *

Якби-то ти, Богдане п’яний,Тепер на Переяслав глянув!Та на замчище подив[ив]сь!Упився б! здорово упивсь!І препрославлений козачийРозумний батьку!… і в смердячійЖидівській хаті б похмеливсьАбо б в калюжі утопивсь,В багні свинячім.Амінь тобі, великий муже!Великий, славний! та не дуже…Якби ти на світ не родивсьАбо в колисці ще упивсь…То не купав би я в калюжіТебе преславного. Амінь.

N. N.

Така, як ти, колись лілеяНа Іордані процвіла,І воплотила, пронеслаСвятеє слово над землею.Якби то й ти, дністровий цвіте…Ні, ні! Крий Боже! Розіпнуть.В Сибір в кайданах поведуть.І ти, мій цвіте неукритий…Не вимовлю…Веселий райПошли їй, Господи, подай!Подай їй долю на сім світіІ більш нічого не давай.Та не бери її весноюВ свій рай небесний, не бери,А дай твоєю красотоюНадивуватись на землі.

1860

* * *

Н. Я. Макарову

на пам’ять 14 сентября

Барвінок цвів і зеленів,Слався, розстилався;Та недосвіт передсвітомВ садочок укрався.Потоптав веселі квіти,Побив… Поморозив…Шкода того барвіночкаЙ недосвіта шкода!

* * *

Бували войни й військовії свари:Ґалаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї —Було добра того чимало.Минуло все, та не пропало.Остались шашелі: гризуть,Ж[е]руть і тлять старого [дуба]…А од коріння тихо, любоЗелен [і парості] ростуть.І виростуть; і без сокириАж зареве та загуде,Козак безверхий упаде,Розтрощить трон, порве порфіру,Роздавить вашого кумира,Людськії шашелі. Няньки,Дядьки отечества чужого!Не стане ідола святого,І вас не стане, – будякиТа кропива – а більш нічогоНе виросте над вашим трупом.І стане купою на купіСмердячий гній – і все те, всеПотроху вітер рознесе,А [ми] помолимося БогуІ небагатії, невбогі.

ГІМН ЧЕРНИЧИЙ

Удар, громе, над тим домом,Над тим Божим, де мремо ми,Тебе ж, Боже, зневажаєм,Зневажаючи співаєм:Алілуя!Якби не Ти, ми б любились,Кохалися б та дружились,Та діточок виростали,Научали б та співали:Алілуя!Одурив Ти нас, убогих.Ми ж, окрадені небоги,Самі Тебе одурилиІ, скиглячи, возопили:Алілуя!Ти постриг нас у черниці,А ми собі молодиці…Та танцюєм, та співаєм,Співаючи, примовляєм:Алілуя!