Чи то недоля та неволя,Чи то літа ті, летячи,Розбили душу? Чи ніколиЙ не жив я з нею, живучиЗ людьми в паскуді, опаскудивІ душу чистую?… А люде!(Звичайне, люде, сміючись)Зовуть її і молодою,І непорочною, святою,І ще якоюсь… Вороги!!І люті! люті! ви ж украли,В багно погане заховалиАлмаз мій чистий, дорогий,Мою колись святую душу!Та й смієтесь. Нехристияне!Чи не меж вами ж я, погані,Так опоганивсь, що й не знать,Чи й був я чистим коли-небудь,Бо ви мене з святого небаВзяли меж себе – і писатьПогані вірші научили.Ви тяжкий камень положилиПосеред шляху… і розбилиО його… Бога боячись!Моє малеє, та убоге,Та серце праведне колись!Тепер іду я без дороги,Без шляху битого… а ви!Дивуєтесь, що спотикаюсь,Що вас і долю проклинаю,І плачу тяжко, і, як ви…Душі убогої цураюсь,Своєї грішної душі!
* * *
Якби ви знали, паничі,Де люде плачуть живучи,То ви б елегій не творилиТа марне Бога б не хвалили,На наші сльози сміючись.За що, не знаю, називаютьХатину в гаї тихим раєм.Я в хаті мучився колись,Мої там сльози пролились,Найперші сльози; я не знаю,Чи єсть у Бога люте зло!Що б у тій хаті не жило?А хату раєм називають!Не називаю її раєм,Тії хатиночки у гаїНад чистим ставом край села.Мене там мати повилаІ, повиваючи, співала,Свою нудьгу переливалаВ свою дитину… В тім гаю,У тій хатині, у раю,Я бачив пекло… Там неволя,Робота тяжкая, ніколиІ помолитись не дають.Там матір добрую мою,Ще молодую, у могилуНужда та праця положила.Там батько, плачучи з дітьми(А ми малі були і голі),Не витерпів лихої долі,Умер на панщині!… А миРозлізлися межи людьми,Мов мишенята. Я до школи —Носити воду школярам.Брати на панщину ходили,Поки лоби їм поголили!А сестри! сестри! Горе вам,Мої голубки молодії,Для кого в світі живете?Ви в наймах виросли чужії,У наймах коси побіліють,У наймах, сестри, й умрете!Мені аж страшно, як згадаюОту хатину край села!Такії, Боже наш, ділаМи творимо у нашім раїНа праведній Твоїй землі!Ми в раї пекло розвели,А в Тебе другого благаєм,З братами тихо живемо,Лани братами оремоІ їх сльозами поливаєм.А може, й те ще… Ні, не знаю,А так здається… сам єси…(Бо без Твоєї, Боже, воліМи б не нудились в раї голі).А може, й Сам на небесіСмієшся, батечку, над намиТа, може, радишся з панами,Як править миром! Бо дивись,Он гай зелений похиливсь,А он з-за гаю виглядаєСтавок, неначе полотно,А верби геть понад ставомТихесенько собі купаютьЗелені віти… Правда, рай?А подивися та спитай!Що там твориться, у тім раї!Звичайне, радость та хвала!Тобі, єдиному, святому,За дивнії Твої діла?Отим-бо й ба! Хвали нікому,А кров, та сльози, та хула,Хула всьому! Ні, ні, нічогоНема святого на землі…Мені здається, що й самогоТебе вже люди прокляли!
