Читать «Поезія 1847 – 1861» онлайн - страница 23

Тарас Григорович Шевченко

* * *

Ой, виострю товариша,Засуну в халявуТа піду шукати правдиІ тієї слави.Ой піду я не лугамиІ не берегами,А піду я не шляхами,А понад шляхами.Та спитаю в жидовина,В багатого пана,У шляхтича поганогоВ поганім жупаніІ у ченця, як трапиться,Нехай не гуляє,А Святе Письмо читає,Людей поучає,Щоб брат брата не різалиТа не окрадали,Та в москалі вдовиченкаЩоб не оддавали.

* * *

Ой, гляну я, подивлюсяНа той степ, на поле;Чи не дасть Бог милосердийХоч на старість волі.Пішов би я в Україну,Пішов би додому,Там би мене привітали,Зраділи б старому;Там би я спочив хоч мало,Молившися Богу,Там би я… Та шкода й гадки,Не буде нічого.Як же його у неволіЖити без надії?Навчіть мене, люди добрі,А то одурію…

* * *

Ой, люлі, люлі, моя дитино,Вдень і вночі.Підеш, мій сину, по Україні,Нас кленучи.Сину мій, сину, не клени тата,Не пом’яни.Мене, прокляту, я твоя мати,Мене клени.Мене не стане, не йди меж люди,Іди ти в гай,Гай не спитає й бачить не буде,Там і гуляй.Найдеш у гаї тую калину,То й пригорнись,Бо я любила, моя дитино,Її колись.Як підеш в села, у тії хати,То не журись.А як побачиш з дітками матір,То не дивись.

* * *

Ой, не п’ються пива-меди,Не п’ється вода,Прилучилась з чумаченькомУ степу біда.Заболіла головонька,Заболів живіт,Упав чумак коло воза,Упав та й лежить.Із Одеси преславноїЗавезли чуму,Покинули товариші —Горенько йому.Воли його коло возаПонуро стоять.А із степу гайворониДо його летять.– Ой не клюйте, гайворони,Чумацького трупу,Наклювавшись, подохнетеКоло мене вкупі.Ой полетіть, гайворониМої сизокрилі,До батечка та скажіте,Щоб службу служилиТа за мою грішну душуПсалтир прочитали,А дівчині молоденькійСкажіть, щоб не ждала.

* * *

Ой, пішла я у яр за водою,Аж там милий гуляє з другою.А другая тая,Розлучниця злая,Багатая сосідонька,Вдова молодая.А я вчора з нею,З сією змією,В полі плоскінь вибиралаТа все й розказала,Що як мене любить,Женитися буде,І до себе злую сукуПросила в придане.Йване мій, Іване,Друже мій коханий,Побий тебе сила БожаНа наглій дорозі.

* * *

Ой, сяду я під хатою,На улицю гляну,Як-то тії дівчаточкаБез своєї Ганни,Без моєї ГаннусенькиУ хрещика грають.І граються невесело,І не так співаютьДівчаточка. А моєїГолубки немає.У свекрухи десь воркує,Мене виглядає.