Читать «Подорож Голубої Стріли» онлайн - страница 44

Тепер у поїзді залишилися тільки Начальник Вокзалу, Начальник Поїзда, Машиніст та Кольорові Олівці, що повилазили з коробки і позаймали кожен окреме купе. Так вони не заважали один одному, бо, як вам відомо, Кольорові Олівці мають дуже довгі ноги, для яких потрібно чимало місця.

У списку адрес тепер лишилося тільки двоє хлопчиків: якийсь Франко та якийсь Роберто. Перед будинком Франко позлазили Олівці. З ними трапилася (я вам про це зараз розповім! ) дивна-предивна, ще ніким і ніколи не чувана історія. Франко саме не спав: витягшися на ліжку, він лежав, підклавши кулаки під голову, і дивився на стелю. Тому він зразу побачив, як Олівці один за одним пролізли крізь замкову шпару і попадали на підлогу з легеньким стукотом.

– Привіт! – весело зустрів їх Франко.

– Привіт, Франко! – відповіли, не задумуючись, Олівці. Але Жовтий, що завжди любив посміятися з чого-небудь, воднораз додав:

– А ти чого не спиш? Ну, це вже не годиться! Всі діти новорічної ночі мусять спати.

– Це я знаю, але чому ж це ви...

– Не будемо сперечатися: ми дісталися сюди пішки, а не на Феїній мітлі. Ти таки правильно зрозумів, хоч це і мусило залишитися таємницею.

– А я...

Тут Синій Олівець, який був моторніший за Жовтого, випередив його і заявив:

– Слухайте! Врешті, це не біда, що дитина не спить! На мою думку, це навіть краще: ми зможемо одразу подружити з нею.

– Я також цієї думки, – прощебетав Червоний, найвеселіший серед усіх Олівців.

– Ну, а я погоджуюся з Жовтим, – висловив і свою думку Зелений. – Адже він мені доводиться двоюрідним братом.

Диви, а я й забув розповісти про їхні родинні зв'язки! Це досить складна історія. Так Зелений був двоюрідний брат Жовтого і Синього, а Оранжевий – двоюрідний брат Жовтого та Червоного. А ще між ними існує багато інших, не таких важливих родинних зв'язків, заплутаних, як і всі родинні зв'язки на землі...

– Ну, годі вже! – вигукнув Франко примирливо. – Бачу, ви починаєте сперечатися. А я вважав, що кольори завжди в дружбі між собою...

– Помиляєшся, хлопче, – зауважив Жовтий. – Хіба ти ніколи не чув про існування колірних контрастів? Але стривай, ти нам так і не розповів, чому й досі не спиш...

– Просто сон не приходить, то й не сплю...

– Значить, ти поганий хлопчик. Не сплять цієї ночі лише ті діти, у яких нечисте сумління...

– Ні, сумління у мене чисте, а от шлунок зовсім порожній, бо нічого було вечеряти.

– От бачите, – повчально промовив Синій. – Адже я з самого початку казав, що він хороший хлопчик.