Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 94

Наступного ранку о п’ять на одинадцяту Люк і Керол знову влетіли в магазин, усміхнені й повні енергії. Вони сказали, що півночі розглядали фотографії, подумки розставляючи меблі у своєму незавершеному будинку, і вирішили, що купили ще не все потрібне. Їхній архітектор відправив їм електронною поштою плани двох перших поверхів, і вони позначили на них місця, де хотіли поставити Ноеліні меблі. Вона не могла не помітити, що загальна площа будинку становила тисячу сімсот п’ятдесят квадратних метрів. Вони піднялися на другий поверх, де провели весь ранок, обмірюючи ліжка, столи, стільці й шафи-гардероби, і зрештою спустошили її інвентар. Рахунок за цей другий день склав понад триста тисяч доларів, і Люк знову дістав свою чорну кредитку.

На обід Ноель замкнула магазин й запросила їх перекусити в популярному бістро за рогом. Поки вони їли, її адвокат перевірив платоспроможність кредитної картки й з’ясував, що Мессі можуть оплатити все, що їм заманеться. Він постарався також довідатися про них побільше, але майже нічого не знайшов. Утім, яка різниця: якщо чорна картка діє, то кого хвилює походження грошей?

За обідом Керол поцікавилась у Ноель:

— Не знаєте, коли у вас буде поповнення інвентаря?

Ноель розсміялася й відповіла:

— Ну звісно хе — як тільки, так одразу. Я планувала поїхати до Франції на початку серпня, але тепер, коли продавати більше нічого, матиму вирушити раніше.

Керол глянула на Люка, який чомусь ніби зніяковів.

— Я от що хотів запитати,— промовив він.— Ми подумали, а чи не зустрітися нам у Провансі та й не купити все разом?

— Ми обожнюємо Прованс, і вирушити на полювання за антикваріатом із такою фахівчинею, як ви, було би просто приголомшливо,— додала Керол.

— Ми не маємо дітей і обожнюємо подорожувати, особливо до Франції, і ми справді захоплені антикваріатом. Ми навіть шукаємо нового дизайнера, який би нам допоміг із підлогами й шпалерами,— повідомив Люк.

— Ну, волею долі я знаю всіх у цій справі. А коли б ви хотіли поїхати?— уточнила Ноель.

Мессі переглянулися, ніби згадуючи свій напружений графік, після чого Люк відповів:

— За два тижні нам треба буде з’їздити в Лондон у справах, а після того можемо зустрітися з вами в Провансі.

— Це надто скоро?— запитала Керол.

Секунду подумавши, Ноель відповіла:

— Думаю, що зможу підлаштуватися. Я їжджу туди кілька разів на рік і навіть маю квартиру в Авіньйоні.

— Чудово!— радісно вигукнула Керол. — Оце буде пригода. Я вже уявляю наш будинок, повний речей, які ми самі знайдемо в Провансі.

Люк підняв келих і виголосив:

— Випиймо ж за вдале полювання на південнофранцузький антикваріат!

III

Другого дня по тому більшість Ноеліного інвентарю вивезла перша вантажівка. Виїхавши з острова Каміно, вона попрямувала до великого складу в Г’юстоні, де Люк і Керол Мессі орендували дев’яносто квадратних метрів — утім, рахунок за оренду зрештою мав опинитися на столі Елейн Шелбі.