Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 96

— Ми. Тобто хороші люди, Мерсер. Ви не наодинці.

— Чомусь від цього не легше.

— За вами не стежать. Як я вже казала, ми тут не постійно перебуваємо.

— Гаразд. Припустімо, що я потраплю в її підвал. Що далі?

— Дивіться. Спостерігайте. Старайтеся все запам’ятати. Якщо нам пощастить, там можуть виявитися двері до книжкового магазину.

— Сумніваюся.

— Я теж сумніваюся, але ми маємо дізнатися напевне. Чи там бетонна стіна, чи цегляна або дерев’яна? Не виключено, що нам одного дня — чи ночі — доведеться проломлюватися крізь неї. А що там із відеоспостереженням у магазині?

— Дві камери: одна дивиться на вхідні двері, а інша — в задній частині магазину, над невеликим кухонним куточком,— відповіла Мерсер.— Може, є й інші, але я їх не помітила. На другому поверсі камер немає, але це ви, напевно, вже знаєте.

— Авжеж, проте в цій справі ми тричі все перевіряємо й повсякчас продовжуємо збирати інформацію. А як замикаються вхідні двері?

— Ригельний замок, відмикається ключем. Нічого мудрованого.

— А задніх дверей ви не бачили?

— Ні, проте я не дійшла до самого кінця будинку. Думаю, там є ще кілька приміщень.

— Зі східного боку книжковий магазин, а із західного — ріелторський офіс. Чи є двері до нього?

— Якщо і є, то я не бачила.

— Ви чудово попрацювали, Мерсер. За три тижні, що ви провели тут, вам удалося проникнути в місцеве літературне коло, не викликавши підозр. Ви познайомилися з потрібними людьми, побачили все, що можна було побачити. Ми дуже цьому раді. Але нам треба якось пришвидшити розвиток подій.

— Не сумніваюся, що у вас уже є якийсь козир у рукаві.

— Саме так.

Елейн підійшла до дивана, взяла звідти три книжки й поклала їх посеред стола.

— Ідея така. Тесса остаточно переїхала сюди з Мемфіса в 1985 році. Як ми знаємо, своє майно вона заповіла рівними частками своїм трьом дітям. Окремо в заповіті було зазначено, що ви, Мерсер, маєте отримати двадцять тисяч доларів готівкою на оплату навчання. У неї було шість інших онуків: Конні, Голстедові дітки в Каліфорнії, а також єдина дитина Джейн — Сара. Лише вам вона заповіла щось окремо.

— Я була єдиною з них, кого вона справді любила.

— Авжеж. Отже, наша версія звучить приблизно так. Після смерті Тесси ви з Конні переглядали її особисті речі — будь-який дріб’язок, про який не було згадано в заповіті, — і вирішили їх розділити. Дещо з одягу, старі фотографії, може, якісь недорогі картини, що завгодно — придумаєте самі. Так от, за вашою з Конні угодою вам дісталася коробка з книжками. Здебільшого там були дитячі книжки, які Тесса вам купувала всі ті роки, але на дні виявилися три книги з публічної бібліотеки в Мемфісі, взяті Тессою в 1985 році, причому всі були першими виданнями. Переїхавши на острів Каміно, Тесса — ненароком чи навмисно — привезла їх із собою. І от зараз, за тридцять років, ці книжки у ваших руках.

— І вони чогось варті?

— І так, і ні. Погляньте на верхню.

Мерсер узяла книгу. То був «Засуджений» Джеймса Лі Берка — у відмінному стані: навіть суперобкладинка була як новенька, покрита захисною плівкою. Мерсер відкрила книжку, перегорнула до звороту титульного аркуша й знайшла там слова «Перше видання».