Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 31

Грань між заграванням і полюванням у Брюса часто була тонкою. Він знався на жінках і подобався їм, чим добре вмів користуватися. Коли «Бей-Букс» став часто входити до авторських турне, він відкрив справжню золоту жилу, адже половину авторів, що приїздили до міста, становили жінки, здебільшого молодші за сорок. Вони були далеко від дому, дуже часто незаміжні, подорожували наодинці й були не проти розважитися. Приїхавши до його книгарні й ступивши на його територію, вони залюбки ставали для нього легкими жертвами. Після виступу перед читачами, автограф-сесії та тривалої вечері вони часто вирушали з Брюсом нагору, щоб «проникнути глибше у світ людських почуттів». Він мав кількох улюблениць, зокрема двох молодих панянок, що мали успіх на ниві еротичних детективів — і публікувалися щороку!

Хоча Брюс усіляко прагнув презентувати себе як начитаного плейбоя, у душі він лишався амбітним бізнесменом. Магазин давав йому добрий дохід, та це було не випадково. Хай якою довгою була попередня ніч, щоранку ще до сьомої він був унизу, у футболці й шортах, приймав і розпаковував доставлені книжки, заповнював полиці, проводив інвентаризацію і навіть підмітав підлогу. Він любив діставати нові книги з коробок і вдихати їхній запах. Він знаходив ідеальне місце для кожного нового видання. Він тримав у руках кожну книгу, яка надходила в магазин, і — з жалем — кожну, яку треба було заново пакувати й повертати видавцеві, який надав її на реалізацію. Він терпіти не міг, коли доводилося повертати книги видавцю: йому це видавалося провалом, утраченою можливістю. Він вилучав з інвентарю все, що надто погано продавалося, і через кілька років визначив для себе оптимальний розмір каталогу — в середньому десь дванадцять тисяч найменувань. На складі де-не-де було тіснувато, стояли старі провислі стелажі, а на підлозі були великі стоси книг, але Брюс завжди знав, де знайти потрібне. Щоранку за чверть дев’ята він хутко збігав нагору, приймав душ, перевдягався в костюм, заготовлений для того дня, а рівно о дев’ятій відкривав магазин і вітався з першими клієнтами.

Брюс майже не брав вихідних. Слушною ідеєю для відпочинку йому видавалася поїздка в Нову Англію, де можна було навідатися до старих магазинів антикварних книг і поговорити з продавцями про те, як ідуть справи на ринку. Він любив рідкісні книги, особливо американських авторів XX століття, і захоплено їх збирав. Його колекція постійно зростала — насамперед через те, як багато всього йому хотілося придбати, але також тому, що розставання з книгою завдавало йому справжнього болю. Так, він, звісно, був ділком — але таким, що весь час купує й майже ніколи не продає. Вісімнадцять «таткових старих книжок», які поцупив Брюс, стали чудовим підґрунтям, на якому йому до сорока років вдалося збудувати рідкісну колекцію вартістю в два мільйони доларів.