Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 30
Джон Гришэм
Прибуток за вересень і жовтень склав по чотири тисячі доларів, а через півроку був уже вдвічі більший. Брюс припинив перейматися. За рік «Бей-Букс» перетворилися на такий собі епіцентр активності в місті, значно обігнавши за відвідуваністю решту магазинів. Видавці й торгові представники піддалися Брюсовому невтомному тиску й стали включати острів Каміно до авторських турне. Брюс вступив до Асоціації книготорговців Америки та якнайактивніше долучався до її справ, обговорень і комітетів. На з’їзді Асоціації взимку 1997 року йому вдалося поспілкуватися зі Стівеном Кінгом й умовити того завітати до нього на книжкову подію. Пан Кінг дев’ять годин підписував книжки, а черга фанатів вишикувалася на цілий квартал. Магазин продав дві тисячі двісті примірників різних творів Кінга, і дохід склав сімдесят тисяч доларів. То був день слави, після якого назва «Бей-Букс» стала вельми впізнаваною. Три роки по тому магазин визнали найкращим незалежним книжковим магазином у Флориді, а в 2004 журнал
IV
На той час Брюс встиг перетворитися на видну постать у місті. Він мав дюжину костюмів із легкого льону, всі різних відтінків та кольорів, і носив їх щодня з накрохмаленою білою сорочкою з косим коміром і яскравою краваткою-метеликом, зазвичай червоною чи жовтою. Завершували його образ замшеві туфлі сіро-брунатного кольору. Шкарпеток він не вдягав ніколи, навіть у січні, коли температура опускалася нижче за десять градусів Цельсія. Своє густе й хвилясте волосся він відпустив майже до плечей, а голився раз на тиждень, недільного ранку. До тридцяти років його вуса й волосся вже посріблила сивина, яка, втім, вельми йому пасувала.
Кожного дня Брюс обирав момент, коли в магазині було більш-менш спокійно, і виходив прогулятися містом. Він навідувався в поштове відділення й загравав зі службовицями, ішов до банку й загравав із касирками. Якщо в центрі міста відкривався новий магазин роздрібної торгівлі, Брюс неодмінно був присутній на урочистій церемонії, а вже невдовзі приходив знову, щоб позагравати з продавчинями. Обід був для Брюса важливою справою, і він шість днів на тиждень обідав у ресторанах, причому завжди разом із кимось, щоб можна було списати рахунок на підприємницькі витрати. Коли відкривалася нова перекусна, Брюс неодмінно був першим у черзі, дегустував усе, що було в меню, і загравав з офіціантками. На обід він зазвичай випивав пляшку вина, а потім ішов подрімати у своїй квартирі на другому поверсі.
