Читать «Острів Каміно» онлайн - страница 112

— Вона вам давала її читати?

— Так, значну частину написаного. Вона постійно змінювала сюжетні лінії й переписувала цілі розділи, і все ставало чимдалі заплутанішим. Вона просила в мене поради, я пропонував щось, і вона робила навпаки. Вона була одержима, два роки писала вдень і вночі. Коли в рукописі було вже більше тисячі сторінок, я припинив читати. Ми тоді багато сварилися.

— То що вийшло з цього рукопису?

— Вона його спалила. Якось подзвонила мені— геть навіжена — і сказала, що знищила його й не напише більше ані слова. А через два дні померла від передозування в Саванні, де вона тоді жила.

— Жах.

— Їй було лише двадцять сім, і такого таланту я ніде не бачив. Десь за місяць після похорону я написав її матері й досить делікатно запитав, чи не залишила Талія якихось паперів... Ні слуху ні духу, і про роман ніхто нічого не чув. Сумнівів бути не може: вона дійсно його спалила, а потім наклеїла на себе руки.