Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 95

З третьої спроби Євгенові вдалося відловити тамтешнього директора і поставив йому низку запитань. Вся справа мала такий вигляд, ніби Тюмень ніяким боком не причетна до тиску на збанкрутіле підприємство. Пресигував його, мовляв, один-єдиний учасник — виробниче об’єднання. Щоправда, саме воно й цікавило росіян найбільше. Уже кілька років поспіль навколо українського виробника тривали розмови про доцільність його переходу під крило російського авіабудівного концерну. Ця інформація Женю цілком влаштовувала. Картина більш-менш прояснилася.

Невдовзі Віра Терентіївна показала Чубенкові лист, що надійшов на ім’я редактора. Відома юридична фірма, яка представляла інтереси столичного виробничого об’єднання, повідомляла, що в зв’язку з недавньою публікацією подає на газету позов для притягнення її разом з автором до судової відповідальності за наклеп і оприлюднення відомостей, що ганьблять ділову репутацію підприємства. Представник позивача просив редакцію вказати справжнє ім’я автора статті та його домашню адресу.

Таке в Жениному житті сталося вперше. Увечері хлопець зателефонував до Херсона.

Надія Миколаївна не мала чим заспокоїти сина. Якщо суд задовольнить позивача, сказала вона, Євгенові, можливо, доведеться відповідати власним майном.

Розділ другий

I

Дні, що залишилися до відпустки, збігали жахливо повільно. Григорій навіть змарнів у цьому нестерпному чеканні. Районна лікарня столиці, як завжди, була переповнена хворими. Працювати він звик аж до ночі, але рятувало передчуття того, що скоро можна буде перервати цей виснажливий біг по колу.

Рівна стрічка сімферопольського шосе заколисувала одноманітністю. Старенька «Волга» слухалася, мов рідна. На чужій так легко не здолати цю відстань. Колись авто недорого купив батько — професійний водій-таксист… За цей час кілька разів потерпав від насильства з боку випадкових пасажирів — і різали, й касу відбирали. Але Анатолій Іванович таки не давав себе скривдити. Отож, як вважав Грицько, машина була під охороною ангелів. Жодної значної аварії у нього за цим кермом не сталося.

У батька і сина були непрості стосунки. Молодший Фірсов закохався в жінку, на кілька років старшу, одружитися вони вирішили вже за тиждень по знайомстві. І це при тому, що юнакові було лише шістнадцять! Однак він вважав, що цілком заслуговує на право обирати собі долю — вже працював, одночасно навчаючись у медичному училищі. Підробляв масажистом, там і познайомився з пацієнткою, яка згодом стала його дружиною. Спершу вона не сприймала його настільки серйозно, та хлопчина виявився впертим: узяв русяву принцесу з поставою балерини за тендітну руку й відвів до лісової сторожки, а за літо вже заробив грошей на справжню сільську хату. Доля подарувала юному лицарю шанс — і того було досить. Він щоранку долав пробігав кілька кілометрів лісом, аби встигнути на першу електричку. Ранішня роса омивала його дешевенькі кросівки. У ті хвилини спілкування з природою світ видавався йому прекрасним і добрим. А пізно ввечері хлопець повертався в обійми своєї Каміли.