Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 58

— Розумієш, — втовкмачувала Євгену дівчина, — Хопрова вже зараз робить кроки, дуже небезпечні для тих кіл.

Йшлося про регіональну політику. На прикладі міського олійно-жирового комбінату Діна дослідила, як у Запорізькій області скористалися технічною допомогою Європейської комісії. Реконструйоване завдяки цій програмі підприємство уславило себе якісною продукцією. Його маргарин покупці змітали з прилавків. Проте вже кілька місяців комбінат стояв, натомість у його обгортці продавали маргарин харківського олійно-жирового комбінату, до якого жителі Запоріжжя ставилися обережно. А виявилася підміна лише після того, як покупці помітили, що вага пачки щоразу інша. Тобто маргарин нарізали не у фабричних умовах. Після цього викриття у Харкові підпільне виробництво припинилося. Причому Хопрова взяла на себе функції голови слідчої комісії. Хіба таке може сподобатися регіональним босам?

— Вибач, Настю, але в устах самої Хопрової це має вигляд самореклами, — підлив олії у вогонь Чубенко.

У телефонній трубці клацнуло, а Настин голос став вищим на октаву. Завдяки цьому збуренню Євген отримав безцінну, з точки зору економічного оглядача, інформацію.

— А ти знаєш, чому наші багатії певного політичного забарвлення так опираються вступові України до НАТО? — дівчина зробила ефектну паузу. — Тому що більшість із них причетні до постачання всілякого краму рідному війську. Виборюють право одягати, взувати і озброювати армію на конкурсних засадах. Фінансує такі витрати державний бюджет. Так от, усе це взуття, одяг, каски, солдатська зброя не відповідають стандартам Північноатлантичного альянсу. А бізнес сьогодні працює і приносить прибутки. Тому деяким нашим політикам НАТО не підходить. А водночас Росія, на яку ці політики оглядаються, вже прийняла стандарти альянсу в сфері озброєння.

Євген аж спітнів, стискаючи слухавку. Настя ніби навмання поцілила в саме яблучко, відкриваючи деталі бізнесових контрактів, які він досліджував уже не один місяць Настя в запалі говорила про все це, дедалі захоплюючись, але в глибині душі назрівали втома і невдоволення: хіба для цього вона телефонувала?!

III

Настині прогнози виявилися точними. Діна справді не змогла зібрати достатньої кількості голосів, так і залишилася, ким була — підприємцем середньої руки, світлою головою, знавцем стандартів і незручною для промисловців особою, оскільки займалася ще й екологією. Двері до парламенту широкими плечима затулив для неї конкурент, який балотувався в цьому самому окрузі. Як генеральний директор великого підприємства, він мав незрівнянно більші можливості для проходження до парламенту — «батько робітників, благодійник міста». Проте хто зна, яка постать більше потрібна в парламенті. Декларовані цінності мало хто реалізує на практиці. Бізнесмени йдуть у Верховну Раду за безмежним депутатським імунітетом, у цьому Діна була переконана. А вона в таке товариство не вписувалася.