Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 57

Він був у захваті від цієї незалежно мислячої, мудрої і розкішної жінки. За багато часу вперше інтерв’ю принесло справжнє задоволення.

II

Увечері зателефонувала Настя.

— Я не питаю, чи задоволений ти зустріччю з Ліною. Така співрозмовниця хоч кого зачарує. Але май на увазі: вона яскрава, як феєрверк, палка, мов креолка, але з неї не буде народного депутата.

— Чому? — наївно запитав Женя.

— Надто незалежна. Ніколи не пристане до табору, де нею керуватимуть і вказуватимуть, що робити. Вона сама лідер, у неї купа цікавих ідей, але час для таких ідей, як і для таких людей, іще не настав. Ти ж, напевно, знаєш, що Діна висувається як незалежний кандидат по мажоритарному виборчому округу.

Це була лише частина того, що Невінчана знала про таємні механізми парламентських виборів. Хопрова повідала їй чимало бридких таємниць. Наприклад, що кандидату, навіть, так би мовити, незалежному, потрібно для початку приєднатися до якогось політичного угруповання. Хоча за уподобаннями Ліна була ближчою до лівих, відкрито пристати до їхнього табору не ризикнула б. Адже вони часто відлякували виборців: комуністи — реліктовістю поглядів, соціалісти — безмежним популізмом. Але й ті й інші за потреби легко єдналися з представниками великого капіталу. Найчастіше пояснювали компроміс інтересами суспільства, хоча все врешті-решт зводилося до банального розподілу портфелів.

Хопрова з усією своєю освіченості, з усім професіоналізмом і всіма зв’язками могла претендувати на портфель голови державного комітету з питань стандартизації та захисту прав споживачів. Запорукою для такого кар’єрного злету послужив би депутатський мандат. Але для цього потрібно було навчитися ходити у зграї. Уже на підступах до мети перед напористою жінкою постав бар’єр компромісів, до яких у неї душа не лежала. А вигляд усе мало ніби й зовсім невинний. Напередодні виборів Діна звернулася до міського осередку партії з пострадянським поглядом на економіку. Хопрову радо привітали, знаючи про її високий рейтинг серед місцевого населення. Та виникло одне «але». Тут не приховували, що живляться з гаманця російських олігархів. Без будь-яких прелюдій Діні запропонували зустрітися безпосередньо з представником власника одного великого банку. І ось тоді вона відчула, що не може переступити якусь внутрішню межу. Адже цією пропозицією чітко давали зрозуміти, що її кандидатський рахунок розпочнеться за умови лобіювання законопроектів і постанов певного спрямування. Діна глянула на перелік тих документів і жахнулася. З першого ж погляду зрозуміла: йдеться про те, як швидше потопити українську економіку. І Хопрова відмовилася від депутатства такою ціною.

— Але їй не вистачить лише власних сил, — переконувала Настя. — Надто добре її вирахували там, де вона необережно засвітилася зі своїми ідеями.

Діна зачепила надто глибокий шар бізнесових і політичних інтересів. У ньому відразу сфокусувалося безліч проблем, до вирішення яких багато хто волів би прийти, попередньо виторгувавши собі певні вигоди. Були різні мотиви: дрімуче небажання директорів великих підприємств приймати умови Світової організації торгівлі, напівтіньові схеми регіональних грошових мішків, і спекулятивна гра на настроях старшого покоління, коли йшлося про зближення України з Північноєвропейським військовим альянсом…