Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 47

Але Настя не дозволила Євгенові поринути в себе. Її мозок потребував постійного завантаження, не все ще, мабуть, висловила, не все випитала. Та й не могла б мовчати цілі півтори години, що залишалися до прибуття. Дівчина мобілізувалася: заколола на потилиці ледь зволожене волосся, підфарбувала губи.

— Хочеш, скажу, що буде з урядом? — загадково промовила вона, повертаючись від люстерка.

— Що? — збайдужіло відгукнувся Женя, насилу змушуючи себе відірвати погляд від шибки.

Дівчина застигла на місці, ніби вперше побачила, який у нього глибокий погляд. Хлопець немовби побував за ці лічені хвилини десь далеко-далеко, в якомусь вирі. Настя раптом помітила, що Женя чимось нагадує популярного в сімдесяті роки американського співака Діна Ріда. Грамплатівка з його піснями в яскравому конверті зберігалася десь у родинній скрині Невінчаних. «Той, якщо зважати на пісні, мав неабиякий темперамент… — лукаво подумала Настя. — Цікаво, а цей?».

— Я казала, що новий прем’єр орієнтуватиметься на Москву, — продовжила вона тему, про яку Євген уже і думати забув.

— Овва, яке цінне відкриття, — зневажливо протягнув він. — Певна річ, уряд очолила людина, яка головує у найбільшій підприємницькій спілці, збереженій з радянських часів. У ній осів «червоний» директорат, який міцно тримає віжки незліченних збиткових акціонерних товариствах. Ці люди добре усвідомлюють, що їхнє щастя — не на Заході, а на Сході. У Європі не сприймають багатьох схем і схемок, на яких побудовано українсько-російські підприємницькі зв’язки. А Москву влаштовує такий прем’єр. Невипадково ж було відразу усунуто з посади «націоналістично налаштованого» міністра закордонних справ, а з Білокам’яної тоді ж надіслали нового посла, який собаку з’їв у газових питаннях.

Настя не встигала за думкою Євгена і, здавалося, не все розуміла. Тепер вони ніби помінялися ролями. В офісній круговерті Настя втратила гостроту оцінок, і Євген уже не бачив у дівчині гідного партнера. Йому було нецікаво продовжувати розмову. Але він все одно говорив, і при цьому Невінчана ставала дедалі привабливішою в його очах, тому що вміла слухати і навіть ставити не зовсім дурні запитання. Принаймні інтуїція в неї була.

— Гаразд, тоді поясни мені таке. Пасічник, отримавши вотум недовіри, заявив, що цим своїм рішенням парламент висловив свою незгоду з існуванням легальної економіки. Якщо так, то найближчим часом ця система призведе до загострення суперечностей між олігархічною верхівкою і народом. Тобто не виключено, що станеться соціальний вибух?

– І де ти нахапалася таких слів? — гмикнув Женя.

Йому більше не хотілося розмовляти про політику.

Настя усміхнулася.

— Читала колись Маркса. А ще не так давно друкувала проект детінізації української економіки — його ж підготували у нашій фракції.

Розмова потроху зійшла нанівець. Обоє думали про те саме — а про що ж іще думати двом молодим людям, які сидять поряд, розморені задухою в багатогодинній мандрівці спекотними шляхами? Про якесь напівтемне кафе з кондиціонером, де можна сидіти одне навпроти одного попивати з високого келиха щось прохолодне, теревенити про всілякі молодіжні дурниці чи просто дивитися одне одному в обличчя. Просто дивитися. Як зараз. Настя відвернулася від вікна, знаючи, що Женин погляд залишається з нею.