Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 45

— Що, знову посварилася з секретаріатом? — замість привітання поцікавився він.

Женя був трохи в курсі всіх апаратних інтриг Верховної Ради. Демократів, до яких належала фракція Бориса Шевченка, тут не надто любили і чинили їм усілякі перешкоди. Кадри в парламенті — куди правду подіти — були ще радянські. З Анастасії просто таки збиткувалися за першої-ліпшої нагоди, але на такій роботі хоч-не-хоч мусила терпіти. Тим часом її шеф уперто заявляв у засобах масової інформації, що апарат Верховної Ради негативно впливає на демократичні процеси в країні.

— Таки посварилась. Ось взяла відгули за три дні, в Миколаїв.

Неуважно хрумкаючи чіпси, запропоновані Євгеном, Настя розповіла, через що виникла остання сварка. У центральній комп’ютерно-інформаційній системі, як це ставалося не раз, не розмістили потрібних законопроектів на сервері Верховної Ради. Мовляв, ще треба перевірити, чи немає там помилок. Титанічних зусиль коштувало «вибивання» цих документів для фракції. Крім того, народні депутати до останньої миті не мали точного розпорядку наступного дня. Зрештою, виходило так, що парламентарі мусили обговорювати питання наосліп, без необхідних документів на руках. Настя спробувала з’ясувати стосунки з апаратниками, від котрих, звісно, отримала відкоша. «Дали щигля по носі», так вона висловилася.

— Сідай коло мене, — запропонував Євген.

Вони усамітнилися в кінці салону. Дівчина якомога зручніше відкинулася на сидінні, розкуто вклала ніжки в кросівках на спинку переднього крісла. Хлопцеві перехопило дух.

Настя останнім часом подорослішала і розквітла, як це зазвичай буває з дівчатами, котрих раніше вважали незграбними. Прудкі груди випиналися під футболкою двома півмісяцями, мармурово-білі коліна звабливо виглядали із «бермудів». Жіночнішим став і меткий погляд темно-карих очей. Невінчана вважалася однією з кращих студенток юридичного факультету, до закінчення якого їй залишався рік. Вони з Євгеном були однолітками, але дівчина значно перевершувала йогосвоїм знанням життя і практичністю. Та Женя вважав що все-таки краще орієнтується в економічних і деяких політичних питаннях і встиг навчитися дещо прогнозувати.

— То що буде з Пасічником? — відразу взялася Настя його жартома «екзаменувати».

— Нічого поганого, — Чубенко вдав серйозного оглядача. — У нього виграшні позиції. Має цілий вільний від іншого клопоту рік на підготовку до парламентських виборів. Не виключено, що саме йому й вдасться створити найбільшу фракцію у Верховній Раді.

— А там, можливо, ще замахнеться й на президентське крісло… — у тон йому простягла Настя.

— Стовідсотково! У нього неабиякі амбіції. Війна за це крісло розгориться не на жарт. Пасічнику доведеться сформувати свій ешелон спонсорів, і через це він погрузне у фінансові зобов’язання.

— Ну ти, астролог! Прямо, як Глоба, пророкуєш! Тоді скажи-поворожи, хто ж виступить із протилежного табору?

Дівчина відверто кокетувала, адже ще цієї весни Женя сам консультувався в неї з політичних питань, як у людини, тісно наближеної до впливових інтриганів у коридорах влади.