Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 192

Власне, слід було зібрати самі лише факти, навести найяскравіші цитати тижня. Їх вистачало. Настя не пам’ятала іншого такого насиченого періоду. Інформагентства що не день рясніли повідомленнями, кожне з яких могло б стати топ-новиною. Україна ще не підвелася після фінансового буревію, і невідомо було, коли зможе отямитися. У листопаді курс долара в обмінниках шокував співвідношенням, яке у телевізійних новинах подавали під звуки єврейської пісні «Сім сорок». А тепер за долар давали всі десять гривень — удвічі більше, ніж улітку. Народ більше не довіряв банкам. Нацбанк уже в десятьох із них призначив тимчасові адміністрації. Керівника однієї було вбито. Напередодні він насмілився оприлюднити назви приватних фірм — найбільших позичальників. Невінчана згадала, як чотири роки тому після публікації про цей банк на Євгена збиралися подати до суду.

Вона уважно переглянула іноземні сайти. Виявилось, у Великобританії національна валюта впала майже на третину, у Росії — навіть більше. В Україні втрати були катастрофічними. До Нового року залишилося зовсім небагато часу, працівники різних галузей підраховували свої втрати. Криза з’їла третину доходів порівняно з минулим роком. Світові рейтингові агентства винесли Україні нищівний вирок. А ще ж у першому півріччі вона мала найвищі у світі темпи зростання економіки! Джордж Сорос застерігав міжнародні фінансові установи від зневажливого ставлення до молодої незалежної держави. «Україна — це як цінний вид, що опинився під загрозою, — стверджував мільярдер. — Нам потрібно його врятувати».

Багато хто, шукаючи винних, поглядав у бік Національного банку. Пасічник, якому приписували необмежений вплив на цю установу, навпаки, звертав увагу співгромадян на «кризу, яка сидить на шостому поверсі урядового будинку по вулиці Грушевського». Настя приберегла цю цитату на всяк випадок — і не помилилася. Президент із самого початку урядування леді Ю заявляв, що її соціальна політика — добрі наміри, якими вимощено дорогу до фінансового пекла. Він особисто скасував кілька сотень розпоряджень і постанов за підписом прем’єра. Глава держави вимагав реформ, які, за його словами, слід було б розпочати із землі — її належало зробити товаром. «Росію порятує нафта. Наша свердловина — аграрний сектор», — підкреслював він. «Є хліб, олія — та лиш одна людина вирішує, продавати їх чи ні. Це регресивна економіка», — бив у ту саму точку. Але подекуди в словах Президента відчувався розпач. «Ми не можемо керувати собівартістю, і в цьому полягає ризик влади,» — якось поскаржився він. Такий настрій був поганою ознакою. Тепер уже всім було помітно: Пасічник емоційно вигорів, перед ними фактично хвора, нещасна людина.

— Прийшла? — зателефонував шеф, ледь вона переступила поріг Верховної Ради. — Підходь на третій поверх, у фойє. Там поговоримо.

Насті перехопило подих, поки дісталася до місця зустрічі. Майстерно пошита сукня вже не приховувала вагітності. Її досі гарненьке обличчя ніби розпливлося, набрякло, риси покрупнішали, на вилицях проступили коричневі плями.