Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 193

Шевченко бігцем глянув на папери, які вона принесла, незадоволено буркнув:

— А чому тут немає результатів останніх торгів нафтою? Та гаразд, сам зараз подивлюся в інтернеті.

Борис відкрив ноутбук, який завжди носив із собою, і заглибився в роботу. До стану помічниці він ставився зі стриманим розумінням. Але голову ради Нацбанку не менше цікавило самопочуття гривні, яке завжди залежало від цін на енергоносії. Обвал цього ринку тягнув за собою здешевлення газу. Сьогодні «чорне золото» коштувало значно дешевше, ніж півроку тому. Прогнозували, що протягом найближчих місяців його ціна обвалиться до п’ятдесяти євро за барель, якщо не впаде ще нижче. Ці запаморочливі гойдалки на ринку нафти для багатьох стали страшним сигналом про хиткість світової економіки.

Шевченко закрив ноутбук, відвів погляд убік, нервово почухав носа:

— Хочу тебе попросити: побудь сьогодні на двох заходах — послухай звіт Нацбанку, а потім візьми участь у нараді банкірів. Мені знадобиться твоя допомога.

Шеф перебільшував. Просто ніяк не міг звикнути до думки, що Настя тепер заміжня і що доведеться на деякий час попрощатися з нею. Сьогодні був її останній робочий день перед декретною відпусткою. Настя і без того надто з цим зволікала.

Вона слухняно кивнула, а втім, чудово знаючи, що будь-якої хвилини зможе піти додому без жодних пояснень.

До них наблизилися журналістка з мікрофоном і телеоператор з камерою на плечі.

— Борисе Миколайовичу, чи не здається вам, що на політику держави занадто великий вплив справляють багаті люди, тоді як бідні залишаються поза соціальною опікою?

Запитання не здивувало Шевченка, він до такого звик. Та й взагалі сприйняв це як завуальоване вітання колишніх політичних опонентів, адже останніми роками уникав публічного життя.

— Завеликому впливові мільйонерів на політику можна запобігти. Для цього повинен діяти закон, який не дає змоги захоплювати високі державні посади.

Борис сказав це з легким поклоном у бік молодої журналістки. Настя посміхнулася. Шеф укотре демонструє свій дипломатичний вишкіл людям, які неприємні йому. Вивести Шевченка з рівноваги не міг ніхто.

Цього дня парламентарії порадували відмінною явкою. Проте звіт представника Національного банку їх розчарував, та й іншого не очікували — нагляд за комерційними банками завжди був слабким місцем цієї установи. Нічого конкретного про останні акробатичні трюки на валютному ринку нардепи не почули і тому, роздратовані, витягли свої петарди. Насамперед поцікавилися, чому до Верховної Ради не прийшов головний банкір, якого вони вкотре намагалися відправили у відставку.

Темою дискусій у Верховній Раді вже перестав бути конфлікт між урядом і Нацбанком, коли тимчасово гору взяла леді Ю. Її намагання контролювати гривню і золотовалютний резерв країни було освячено відповідними статтями бюджету. Проте, щоби не на словах отримати доступ до Національного банку, прем’єрка мусила б переступити через Президента. Першою жертвою на цьому шляху став міністр фінансів Богдан Григоришин, якому вдалося двічі увійти в одну й ту саму річку з леді Ю. Він відмовився поставити свій підпис під бюджетом. «Я хотів би не керуватися політикою, а виходити з принципів професіоналізму», — заявив Григоришин і подав прохання про відставку.