Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 188

Надія Миколаївна, трохи повагавшись, набрала номер Ілька Тиндика — колись він з її Володею були нерозлучними друзями. Цей доволі впливовий чоловік, депутат обласної ради і директор мореплавного училища, міг би їй пояснити, що відбувається в парламенті.

— Що ти думаєш з приводу демаршу бійців леді Ю? — без зайвих прелюдій запитала вона.

— А що мені думати? Я нічого не думаю, — роздратовано відповів Михайло Капітонович.

Він саме поспішав сісти в службову машину.

— Але ж ти, здається, значишся у помічниках народного депутата від фракції леді Ю?

— То й що? У нас досить формальні стосунки. Ми рідко бачимося, — пирхнув Тиндик. — А навіщо це тобі? Щось пишеш?

— Ні. Просто розмірковую.

— Ти б краще розмірковували над тим, яку матимеш пенсію, — відрубав Михайло Капітонович, але раптом пом’якшав: — Гаразд, зустрінемось у моєму кабінеті під час обідньої перерви. Тебе це влаштує?

Можна було скільки завгодно обурюватися з того, яким тоном розмовляє із нею колишній друг сім’ї, але, врешті-решт, вона лише від нього могла дізнатися правду.

Ількова розповідь, однак, тільки погіршила настрій. Спершу він, як людина обізнана, розводився на тему міжнародних відносин. Хоч Тиндика й обурювало введення російських військ на територію суверенної держави, він нагадав і про інший бік медалі: напередодні цієї операції Грузія здійснила військову операцію проти власних громадян на території Південної Осетії та Абхазії.

— Тільки про це в українських засобах масової інформації чомусь не повідомляли, — додав він.

— Дарма, — не піддавалася Надія Миколаївна, — російські телеканали розтрубили про обстріл Цхінвалі на весь світ. Однак вони змовчали про те, що їхні танки розстріляли грузинські села й тепер стоять за десять кілометрів від Тбілісі. А також про те, що бойові крейсери Чорноморського флоту сунуть до Батумі.

Тиндик у відповідь зітхнув і метушливо пересунув на лакованому столі свій капітанський кашкет. Запала мовчанка, чулося лише цокотіння великого настінного годинника. У такі хвилини з Ільком можна було робити що завгодно.

— А ти не повинна так однозначно сприймати запевнення тієї чи іншої сторони, — нарешті знайшов, що сказати.

— Тому я й прийшла. А тепер розкажи по-людському, що відбувається в обласній раді! — попросила жінка.