Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 186

Жінка випадково побачила в кіоску «Мою Україну», і якась ностальгія змусила купити газету. Пробігла очима колонку із смішним заголовком «Гімнозалякування». Хтось із журналістів, вочевидь, під псевдонімом, писав: «Дехто просто марив про те, щоб як не пошматувати колишні радянські республіки, то хоча б перетворити їх із самостійних держав на території». Автор і далі в цьому ж дусі розмірковував над текстом тепер уже російського гімну.

Московський період змусив Жанну переглянути своє ставлення до політики. Досвід спілкування з Микитою підказав їй: наскрізь мілітаризований Кремль мав багато претензій до багато чого у світі. Дії офіційних Києва і Тбілісі там найчастіше викликали невдоволення. Цими днями Євпаторію облетіла новина: троє бойових кораблів під російським триколором вийшли із Севастополя до в напрямку грузинських берегів. На тлі білосніжних пляжів і різнокольорових тентів похмурі обриси військових кораблів виглядали як щось химерне і неправдиве.

— НАТО та Європейський Союз здадуть Грузію Кремлю, як ви гадаєте? — хвилювався Іван.

— Думаю, так. Згадаєте моє: мине якийсь час і те саме спіткає, — відповів Григорій, масуючи йому спину.

— Тбілісі має право робити що завгодно на своїй території, — не вгавав Мазепа.

— Це для Тбілісі Південна Осетія та Абхазія — підпорядковані території, а для Москви… як гадається, вони незабаром перетворяться на окремі держави.

— Та ви не розумієте! — розсердився Іван. — Територіальна цілісність Грузії — визнаний факт. З цього приводу ООН винесла окреме рішення. Якщо Росія побажає закріпитися в автономних республіках, то це буде фактом агресії. Європейська спільнота не мовчатиме!

— Ще як мовчатиме! — не погодився масажист. — Газ європейці отримують із Росії…

— Але постачається він нашою територією!

— У тому-то й річ. Україна — лише транзитер, а не власник газу. Погоду все одно робить Кремль.

Фірсов вловив емоційну напругу, яку викликала в пацієнта дражлива тема, й перестав відбивати наскоки Мазепи — навіщо це було йому? Григорій і насправді не мав ілюзій щодо своєї країни, за яку ще рік тому так заступався під час суперечок — до хрипоти в голосі, до кулаків, до сантиметів. Але цей пацієнт розходився не на жарт. Дарма, що не бачив обличчя співрозмовника. Та це було навіть добре. Такі емоції — ознака одужання.

Пацієнт морально готувався до активного життя — значить, Григорій зробив свою справу. Для нього завжди важливими були стосунки з тими, кого він зцілював. Це була тонка робота навіть не стільки масажиста, скільки, почасти, психолога. Спочатку перед тобою постає надломлена людина, в якої біль спричиняє виділення адреналіну. А звиклий до споглядання чужих страждань цілитель, який, між іншим, має свою життєву філософію, поступово повертає цій людині нормальні відчуття, здатність радіти… Фірсов не бажав переробляти Івана на свій копил. А міг спробувати це зробити — у пацієнта в період загострення хвороби відкритим і беззахисним є не тільки тіло, а й душа.