Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 185

Івана оглянув Фірсов і заявив, що не все в нього так уже погано, як здається парі. Хлопець має пройти в нього спеціальний курс масажу, вдома систематично робитиме деякі вправи — і дасть Бог, за якісь місяці стане на ноги. Але для цього він мав би жити у Києві, щоб не переривати лікування. Уже перші сеанси масажу підтвердили, що Григорій казав правду. Іван стискав зуби і мовчки терпів біль, але що не день дужчав.

Жанна замислилася: чи покластися на долю і пов’язати її з Іваном, чи залишитися в Криму — знов у самоті? Чому б ні? Перший же вечір у котромусь із тутешніх центрів розваг приніс би їй корисні знайомства серед відомих і грошовитих… Досі Мальона собі в цьому відмовляла, ніби ізольована від решти світу. Але депресія минула — хтозна, чи не без Іванової допомоги… Та Шихов не погоджувався на розлучення. Жанна не надто й наполягала — що той штамп у паспорті для неї значив?

Коли виходила заміж, сподівалася, що це сприятиме подальшій самореалізації, та помилилась. Шлюб відкинув її далеко назад із обраного шляху, перекреслив усе досягнуте. Отже, про повернення до Росії тепер не йшлося. Може, поїхати до Києва?… Три роки тому відкинула таку можливість. Якщо й вирушати до української столиці, то хіба що з творчими планами. Євген казав: «Популярність у Москві автоматично зробить тебе популярною в Києві…» Звісно, до популярності, про яку мріяла амбітна Жанна, їй було ще далеко, і все ж хотілося вірити, що ось-ось настане час показати, на що здатен український щоу-бізнес, у спроможності котрого так зворушливо переконував її Чубенко. Фантастика? А втім, Мальона взялась би до цієї справи, від початку, як їй здавалося, для неї особисто безнадійної, якби того побажав Іван.

Після тривалих роздумів Жанна знову зателефонувала до Москви. Микита, як завжди, був не в гуморі.

— Отже, ти залишаєшся в Україні? — уточнив він. — У Криму? Дивися, там можуть бути проблеми. Не в тебе, а в українського уряду з російським Чорноморським флотом. Я не виключаю, що де в кого виникне бажання обмінятися залпами з крейсерів.

Мальона пропустила повз вуха вже звичні чоловікові жарти. Зрештою, домоглася обіцянки, що він не заперечуватиме проти розлучення.

Потім гірко зітхнула і замислилася над пересторогою з вуст Шихова. Знайомі слова. Подібні провокації не були для кримчан новиною. Сюди вже давно проторували стежину емісари всіляких кишенькових інститутів під вивіскою СНД, такі собі шамани з географічними картами в руках. Московські яструби, злітаючись сюди, милувалися лазуровими затоками, вихваляли місцевий клімат, а повертаючись додому, з іще більшим запалом переймалися «долею російськомовного населення на півострові». Російськими телеканалами навіть прокотився замовний ролик, де «обмежена» в своїх «ісконних» правах літня кримчанка, що прожила тут усе життя, на камеру скаржилася, буцімто населення Криму буквально вимирає через неспроможність прочитати анотацію на ліках, надруковану українською.