Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 162

Міністр мав намір випробувати на цій аудиторії соціал-демократичну риторику, пославшись, насамперед, на практику європейських країн. Проте ніхто з присутніх не сумнівався, що справжні погляди Марієва не мають нічого спільного з такою практикою. Сергія Климовича найбільше за все цікавив азартний бік — фінансові потоки.

Він зійшов на трибуну, оглянув конференц-зал і вирішив, що сорока не може співати синицею, але треба бодай спробувати.

— Пані та панове! — почав міністр. — Більшість із вас є відомими філантропами й меценатами. На жаль, сьогодні благодійності по-українськи бракує соціального ефекту. Звертаю вашу увагу на те, що благодійність бізнесу — це лише частина корпоративної соціальної відповідальності.

Ті, до кого звертався Сергій Климович, сиділи перед ним у м’яких, глибоких кріслах, роззираючись довкола і вітаючись один із одним легким нахилом голови. Поява міністра була лише прелюдією їхньої неофіційної зустрічі з прем’єром. Усі чекали на нього. Доповідь створювала тло майбутніх домовленостей.

— Сучасний світ на наших очах перетворюється на одну світову громаду, котра має спільну економіку та співіснує в реальному часі, - вів далі Марієв, проте ця фраза йому самому видалася надміру ідеалізованою як на українські реалії. — Подолання бідності уряд розглядає як основу досягнення всіх стратегічної мети. Уже кілька років поспіль проводиться моніторинг показників бідності. Виявляється, кількість бідних людей в нашій країні не зменшується, а залишається в тій самій пропорції, що і в попередній період. Цю тенденцію потрібно ламати. І ми це зробимо тільки разом із вами. Дозвольте нагадати вам, що Україна, приєднавшись до Європейської соціальної хартії, має щорічно подавати доповідь стосовно виконання її основних положень, у тому числі щодо трудових прав та ефективного захисту цих прав у разі їх порушення.

Сергій Климович був невдоволений текстом виступу, який склали помічники. Проте виступати експромтом перед такою публікою було ризиковано. Зрештою, що б міністр сьогодні не сказав, усе вирішували кулуарні домовленості. Півтора десятка провідних компаній готові були запропонувати українському суспільству мільйон у кошику, але не мали наміру щось змінювати в усталеній пропорції.

Під час перерви Марієв самотньо ковтав свою каву, коли до його столика підійшов невисокий, кремезний чолов’яга. Це був Лев Чернецький, один із «серйозних пацанів» регіонального штибу в металургії. Він і досі поводився, як «простий пахан», котрий років двадцять тому мав неабиякі проблеми з міліцією. Коли Чернецький тримав у руках філіжанку з кавою, на його широкому зап’ястку було виразно проступала наколка.

— Слухай-но!

Міністр відчув, як його взяли за талію.