Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 163

— Ти ж обіцяв пробити в парламенті закон, про який я тобі казав. Щодо виробничого травматизму, пам’ятаєш? Щоб ніхто інший як роботодавець у першу чергу вирішував, які кошти сплачувати робітникам у разі каліцтва.

— Цей законопроект давно підготовлено. Він уже пройшов експертизу в юридичному управлінні Верховної Ради, — не розгубився Марієв. — Усе залежить тепер від вас. Підженіть свої комітети і фракції, нехай вносять до порядку денного сесії.

— Добре, зробимо. Не святі горшки ліплять, — подобрішав представник регіону.

Рука з наколкою покружляла над скатертиною, і тут Сергій Климович помітив, що металургійний «пахан» пальцем перевіряє лезо столового ножа.

— Бачиш, мій бізнес займає місце десь посередині…

Ніж у руках співрозмовника перетворився на імпровізований маятник і захитався туди-сюди.

— Ті, хто вище, — ближчі до влади, а тому обмежені в можливостях. А тих, хто знизу, легко струснути з поли, якщо заважатимуть тим, хто нагорі. Таким, як я, — найкраще.

Лев Чернецький задоволено вищирив бездоганні різці.

III

Ярмо керівництва прес-службою, яке тягнув Михайло Галіза, здавалось уже заважким. Він ще не прийшов до тями після звільнення Євгена Чубенка, як міністр підлив оливи у вогонь. Мовляв, потуги піарників нічого не варті, слід згортати прес-службу, від якої жодної користі. А кошти на утримання піар-агенції скінчилися ще навесні. Марієв передав слова прем’єра: «Переходимо до роботи за сценарієм «Надзвичайна ситуація». Тобто всі заяви соціального змісту робитимуть відтепер тільки віце-прем’єри, тож нема чого міністрові вештатися телестудіями. Звичайно, це було образливо для Сергія Климовича та його заступників. Виходило так: ви працюйте, а ми розповімо нашим вдячним громадянам про соціальний захист.

А чого були варті інноваційні ідеї, котрі протягом останніх місяців надходили «згори»! Скажімо, задум створити дитячий сайт урядового веб-порталу. Заступника міністра ознайомили з ідеєю в офіційній формі. Доручили узагальнити з цього приводу думки працівників прес-служби. Реакція колег була заздалегідь зрозумілою. Чубенко отримав від такої пропозиції велику втіху й прокоментував новацію так, що Сливка більше не наважувалася привселюдно зачіпати цю тему. Виклала на папері свої міркування лише веб-адміністратор Леся. З того часу про дитячий веб-портал забули.

Коло друзів і однодумців Марієва чимдалі вужчало. Навіть завжди безвідмовний Геннадій Хрумов у важкий для міністерства час чомусь вирушив у поїздку до Ізраїлю. Думок катастрофічно бракувало, і прес-служба в цій справі не спромоглася зарадити. Галіза міг і прогоріти.

Знову був дзвінок «згори». Цього вечора один із віце-прем’єрів зажадав розповісти на відомому телеканалі про останні здобутки в соціальній політиці. Звичайно, виступ урядовця мав опиратися на факти, підготовлені в стінах міністерства праці. Але замість чітко продуманих меседжів у голові Михайла Даниловича була суцільна каша, тому йому кортіло комусь за це помститися.

Галіза вирішив, що потребує інших спеціалістів — не журналістів, а молодих і талановитих знавців піару. Щоправда, на це знадобляться чималі кошти, але Марієв ладен був оплачувати таку роботу з неофіційних джерел. Поки що Михайло Данилович вирішив застосувати свій улюблений метод тотальної перевірки роботи прес-служби. Спалити він їх не спалить, але розжене, це точно, думав заступник міністра, граючи жовнами. Останніми місяцями кожен із цих працівників складав звіт про зроблене за день. Перевірка звітів стала чимось на кшталт поліцейської облави.