Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 159

Він згріб зі столу якийсь аркуш із щільним текстом і зачитав уголос:

— «Незважаючи на суттєве збільшення розмірів мінімальних державних соціальних гарантій, вони ще не досягають розмірів мінімальних соціальних стандартів, необхідних для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення. Це стоїть на заваді у приєднанні України до обов’язкових статей Європейської соціальної хартії про право на соціальне забезпечення, а також соціальну та медичну допомогу».

Шеф перевів дух — надто складно читався текст. Зітхнув. Помітно було, що в нього кепсько на душі. Нарешті глянув Сергію Климовичу в очі і рикнув:

— Ми насилу встановили мінімальну пенсію на рівні прожиткового мінімуму. А ти? Що ти верзеш про пенсію в шістсот євро? Коли знаєш, як це зробити — то давай, сідай на моє місце. А цей скандал навколо декретниць… Мало того, що утворилися черги, так іще твій заступник намолов про якісь обмеження для вагітних, які буцімто запровадять у новому Трудовому кодексі. Послався при цьому на європейське законодавство. У нього все гаразд із головою? Слухай, читаю висновок фахівців: «Стаття 8 Європейської соціальної хартії забороняє звільняти жінку в період часу, коли вона повідомила роботодавця про свою вагітність, до закінчення її відпустки з вагітності і пологів».

Глава уряду раптово замовк, ніби йому забракло повітря.

— Дозвольте, я поясню, що мав на увазі мій заступник. Розумієте, є домовленість із роботодавцями і профспілками. Звісно, це не для преси…

Сергій Климович, збиваючись, заходився розповідати, якою ціною вдалося дійти компромісу.

Прем’єр якусь мить розмірковував, не дивлячись на міністра. Потім зітхнув і кивнув з виглядом, ніби йдучи на вимушену поступку.

— А як інакше втримати рівновагу між сторонами? — Марієв посмілішав і говорив з більшим натхненням. — Тим паче, що уряду досі не вдалося підписати генеральної угоди з роботодавцями й профспілками.

— І все-таки потрібно знайти золоту середину. Найбагатші люди країни готові дотримуватися європейських стандартів. Наступного тижня в рамках ініціативи ООН у Києві відбудеться Форум соціально відповідального бізнесу. Тобі доручення — виступити там із гарною промовою і не осоромити уряд.

Міністр побадьорішав, заграли очі. Видно було: хоче щось додати, але не наважується.

— Говори вже, — буркнув прем’єр, начіпляючи на носа окуляри і знову гортаючи якісь папери.

— Є прохання, — худорлява спина міністра прогнулася. — Профспілки надокучають своїми кляузами. Дивуються, звідки взялося страхування путівок, мовляв, навіщо воно потрібне.

Господар кабінету іронічно глянув на Марієва поверх окулярів. Той продовжив:

— Запитують, чому лише двадцять два відсотки коштів Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності пішло на оздоровчі заходи. Із них п’ятдесят мільйонів гривень, мовляв, витрачено на якесь дивне страхування. То чи не міг би Кабінет Міністрів повністю перевести всі соціальні страхові фонди під свою опіку? Інакше профспілки нас просто зжеруть.

— Може, й твоя правда. Думаю, міністр фінансів оголосить про відповідне рішення на наступному урядовому засіданні.