Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 155

Усе йшло нібито чудово. Кореспондентка із «Дзеркальних вістей», яка ніколи не чекала у приймальнях можновладців, переможно переступила поріг просторого кабінету міністра. Хоча розмова в присутності прес-секретаря не влаштовувала Аллу, їй довелося з цим змиритися. Не зазираючи до нотатника, Реус розпочала рішуче, без прелюдій:

— Хоч українці й розуміють, що працюють за копійки, однак і далі ходять по колу. Вирватися з нього можна лише через нелегальний ринок праці. Але це завжди небезпечна справа. Якщо хтось і досяг процвітання на цій ниві, то вітчизняні олігархи. Чи маєте намір як міністр вплинути на цю ситуацію і в який спосіб?

Марієв у своїх кращих традиціях згадав комсомольські літа, спробував зачарувати журналістку м’якими інтонаціями колишнього барда. Додав лексики представника середньої технічної ланки, нібито сам зовсім недавно працював інженером за копійчану зарплату.

— Невже ви думаєте, що ми про це не дбаємо? У нас багато програм, які здійснюються під опікою Міжнародної організації праці…

Алла, хоча й була одного віку з Марієвим, не клюнула на приманку й свого спільного з ним походження визнавати не забажала. Олігархи, про яких вона згадувала, саме й були, на її думку, замовниками нинішнього хаосу на ринку праці, зокрема в тіньових розрахунках. Але з часом будь-який найманий працівник усвідомлює, що втрачає не тільки в зарплаті, а й позбавляється права на гідну пенсію.

— Працювати за кордоном, де нема дармової праці, прагне кожен другий український громадянин. Принаймні це випливає з соціологічних досліджень, — уперто гнула вона своє. — Навіть патріотично налаштовані науковці, які роками терпіли приниження нікчемними окладами, врешті-решт полишають інститути і намагаються влаштуватися на роботу в іноземні фірми.

Міністр грайливо стенув плечима:

— Ніхто не забороняє науковій інтелігенції робити свій вибір. У нас демократична країна. Ми вжили низку заходів для гідного забезпечення професури в старості. Існує спеціальний закон про наукові пенсії, ми його удосконалили.

— Але ж це лише половина справи. У такий спосіб ніколи не зможемо реалізувати стратегічну мету — перейти на інноваційні технології, модернізувати галузі економіки. Яких кардинальних змін, на вашу думку, має зазнати політика у сфері праці?

Кава яку принесла секретарка, захолола на столі. У голосі міністра стали почулися нотки роздратування. Сергій Климович демонстративно розгорнув якісь діаграми, заходився вживати спеціальні терміни, нагадуючи про власний докторський ступінь.

Однак і ці відповіді пані Реус не вдовольнили. Тим паче, що міністр у деяких питаннях виявився не на висоті й пообіцяв внести уточнення згодом, під час вичитування тексту інтерв’ю.

«Отакої!» — подумки вигукнула Алла, ховаючи диктофон. Вона ніколи не давала на вичитування своїх текстів. Але ж цього разу подітися було нікуди. Забагато сирого, сумнівного матеріалу накидав їй Марієв. Усе слід було перевірити, а на підготовку публікації залишалася ніч. Мусила поспішати, бо під дверима міністра вже вишикувалася ціла черга з інших журналістів, що її вельми здивувало.