Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 153

За вихідну точку юристи брали свою відомчу правоту. Доводилося, певна річ, штучно, коригувати «неточності» в журналістських коментарях. Для цього знадобилися майстри пера. Таку делікатну роботу й доручили Євгену, але не самому а під наглядом провідного юриста міністерства.

— Заходьте, будь ласка, — на подив привітно зустріла Чубенка зазвичай негостинна начальниця управління Світлана Бужак. — Ми з вами підготуємо заяву прес-служби з роз’ясненням позиції міністра. Отже, зміни у Трудовому кодексі стосовно вагітних жінок… А ви знаєте, ця історія тягнеться вже давно.

Світлана повідомила, що зацікавлені сторони обговорюють це положення в кодексі впродовж трьох років. Євген не мав підстав не довіряти її словам. Йому подобалася ця дотепна й розумна жінка, старша за нього років на десять. Між ними склалися приязні стосунки після того, як на його прохання юристка власноруч доступною мовою написала розумний коментар для міністерського сайту. Після того кілька телеканалів звернутися до Бужак із додатковими запитаннями. Але тепер її слова розчарували журналіста.

— Я сама прихильниця найсуворішого ставлення до вагітних працівниць, — криво усміхнулася юристка, струшуючи попіл із сигарети. — А то командують, що їм можна, чого не можна, істерики влаштовують. Бачили ми таких — вагітні півгодини! Зайвий тягар для роботодавця. Досить і того, що законодавство надає можливість періодично проходити медогляд у робочий час.

Звичайно, Світлана помітила Євгенову реакцію, тому вирішила розкрити йому деякі потаємні сторони справи. Роботодавці й далі видавали зарплату в конвертах, явище набуло загрозливих масштабів, тіньова економіка сягнула половини внутрішнього валового продукту. Внаслідок такої диспропорції відрахування до пенсійного фонду набагато менші, ніж належить. Люди звикли жити в достатку, який давала багаторічна робота на підприємстві, а коли довелося обходитися самою пенсією, опинилися за межею бідності. Така ситуація обурювала профспілки. Марієв як представник Кабінету Міністрів щосили намагався стримувати їхній тиск. Але далі гратися в переговори було просто неможливо. Профспілки вимагали запровадження тарифної сітки. Це дозволило б ввести розмір мінімальної заробітної плати на рівні найнижчого розряду і таким чином здійснити революцію в системі оплати праці. Без цього величезна кількість людей, народжених під час бебі-буму повоєнних років, і надалі йшла б на пенсію, як у безвість.

В уряді усвідомлювали, що час для реформи оплати праці ось-ось буде вичерпано, і масове невдоволення соціальною політикою виллється у заворушення. Прем’єр був змушений шукати варіантів більш-менш достойного виходу з патової ситуації, принаймні для себе та своєї політичної сили. Марієв проаналізував навколо чого точиться найбільше суперечок — і зрозумів: розв’язувати це питання доведеться шляхом торгу з роботодавцями. Предметом торгу стала нова редакція Трудового кодексу. Хтось постарався, щоб першою вибухнула новина про забезпечення прав вагітних жінок. Зате в тіні залишилися інші позиції, з приводу яких теж знайшли компроміс. Звичайно, журналісти не могли знати, що це міністерський «аванс» роботодавцям- щоб не виступали проти запровадження тарифної сітки. Профспілки при цьому зайняли угодовську позицію. Це було предметом високої політики, й не кожен мав право пхати сюди носа.