Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 154

Щогодини Галіза телефонував до прес-служби й запитував, чи підготували вже заяву з роз’ясненням позиції міністра. Євгена, який добре володів пером, і примусили сісти за написання тексту. Подібні «агітки» Михайло Данилович потім складав у теку, де про всяк випадок зберігав заготовки для друкованої продукції на всяк випадок, в тому числі й на випадок дочасних виборів. Після чергового нагадування шефа прес-служби Чубенко нечемно кинув слухавкою. Несила було знову і знову переробляти текст, який усе чимось не влаштовував керівництво. Дана сторожко фіксувала його нервові рухи. Стояла напружена тиша.

Євген підхопився з місця й рішуче поклав на стіл перед Сливкою теку матеріалів, переданих юридичним відділом.

— Я цього не робитиму. Нехай Михайло Данилович сам складає текст.

Сливка хвилини зо дві сиділа, відкинувшись у зручному шкіряному кріслі з таким виглядом, наче її вдарили по голові. Далі підвелась і вийшла з кабінету. Але невдовзі й повернулася.

— То ти відмовляєшся виконувати завдання? — звернулася до Євгена.

Він промовчав, дивлячись у папери на столі.

— Тоді нам доведеться розпрощатися. Пиши заяву про звільнення за власним бажанням. Силоміць тут нікого не тримають.

Чубенко збіг сходами вниз і вже при виході з міністерства востаннє глянув на вікна своєї колишньої в’язниці. Подумки перехрестився.

IV

Зрештою, заява з приводу скандальної прес-конференції Галізи вийшла ніяка. Жодна з радикальних фраз, які Михайло Данилович вперто вписував у злощасний текст, не пройшла тестування в кабінеті шефа. Сергій Климович не бажав накликати на себе прокляття молодих мамів. Основним продуктом прес-служби й без того стали заяви, позбавлені елементарного відчуття міри. Всі ці «відлупи» реальним і вигаданим наскокам з боку інтернет-видань, телебачення та преси не мали жодного значення, оскільки віднедавна стілець під прем’єром сильно захитався. Проте зіпсований імідж Марієва потребував позитивної публікації у якійсь популярній газеті. Автор майбутньої публікації мусив мати реноме людини об’єктивної, не поміченої у зв’язках із владою.

Данині пошуки мали успіх. Алла Реус із тижневика «Дзеркальні вісті» давно прагнула зустрічі з міністром. Того вимагало її власне самолюбство і професійний інтерес — Реус мала економічну освіту. Очікувалося надзвичайно серйозне інтерв’ю. Відгуки на нього або підвищили б, або ж остаточно підірвали рейтинг міністра. Аллі, власне кажучи, було байдуже, чим скінчиться втручання в життя міністерства з підмоченою репутацією. Журналістка звикла, що її публікації здатні були вносити певні корективи в політику державних фінансів. Та не байдуже було Дані, яка задумала небезпечну гру. Задумала разом із шефом, і вдвох вони передбачили певні заходи безпеки.