Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 152

Дана не розуміла, навіщо заступник міністра дратує аудиторію. «Це початок кінця, — думала вона. — Журналісти знищать і Галізу, і Марієва».

Уже зранку наступного дня стрімко збільшилася кількість телевізійних сюжетів і публікацій з приводу гучних заяв Галізи. «Міністерство виступає на користь роботодавців. Марієв наполягає, щоби в керівника підприємства було право звільняти вагітних жінок за статтею «Порушення трудового режиму». У будь-якій країні для міністра соціальної політики, який зайняв би таку позицію, це означало б кінець кар’єри», — трубили засоби масової інформації.

У прес-службі теж по-своєму обговорювали цю подію.

— От тобі і маєш! — хихотіли дівчата. — Хрумов заявив журналістам, що програму з виплат декретницям Президент запровадив на догоду іноземним компаніям, які виготовляють памперси. А що ж робити — не купувати памперсів?

Леся ще сподівалася скористатися цією програмою.

— А як тобі ці зміни до Трудового кодексу про декретниць? Жах!

— Та що тут казати. Раніше хоч можна було спокійно піти в декретну відпустку, а тепер тричі подумаєш, перш ніж таке собі дозволити, — похитала головою Катерина, останнім часом якась сумна.

III

Євген не хотів втрачати зв’язки з журналістською братією. Їхнє бодай зовнішнє волелюбство гріло душу. Було бажання самому написати якусь цікаву статтю для газети. Сидіти на такому мурашнику, бути співучасником людських драм, мати доступ до інформації, якою володіли лічені службовці, й не бути спроможним усе це перетворити на журналістське розслідування — це ж професійна загибель! Але апарат не поспішав ділитися своїми секретами ні з ким. Міністерство закидало найменш соціально захищених цифрами, які їм нічого не говорили остаточно збиваючи з пантелику. Ішлося про мільйони гривень, і це ніби справляло враження, але то були крихти бюджетного пирога. Ніби держава нічого більшого й не дає громадянам крім копійчаних пенсій і мізерної допомоги. І до сфери праці така держава не мала жодного стосунку. Сферу цю творили ті, перед ким запобігали прем’єр і Президент, ті, хто міг би, якби хотів, засипати злиденних своїми мільярдами. Щоправда, міністр казав, буцімто вважає потрібним змінити систему оплати праці. Але ключ до вирішення цих проблем був не в його руках.

Трудовий кодекс із запропонованими змінами до різних статей існував у вигляді проекту. Документ ховали за сімома печатками, його можна було прочитати лише в окремих високих кабінетах. Така форма роботи з ключовими законами вочевидь задовольняла багатьох. Позицію міністерства стосовно проекту нового кодексу не оприлюднювали, зберігаючи інтригу. Навіть Євген ніяк не міг з’ясувати, що ж стало підсумком закритих апаратних зустрічей, які скликалися розробниками документа. Але після скандальної зустрічі Галізи з журналістами прес-службу все-таки допустили до святині. Перед Чубенком відчинилися двері юридичної служби. Саме сюди вели сліди проколів і поразок на «трудовому» фронті міністерства.