Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 117

— Мабуть, твій колега сидить на роботі днями й ночами, — звернулася гостя до Анастасії.

— Авжеж, — відповіла та і вийшла, вдаючи вкрай заклопотану.

Хопрова мобілізувалася, спрямувала весь запал чарів на мовчазного Завадського. На її думку, такі одинаки тільки й чекають, коли в їхньому житті з’явиться чарівна спокусниця та в якийсь екстравагантний спосіб звабить просто в службовому кабінеті. Але його господар втупився в монітор і, здавалося, не помічав гості.

– Є чудовий спосіб від хронічної втоми, — заспівала вона. — Психологи радять щодня дозволяти собі маленькі радощі. Наприклад, приємний душ, плитку шоколаду…

Діна витримала паузу та додала, мрійливо і сонно:

— …і секс.

Ростик підняв очі на жінку і просто бовкнув:

— Це в мене дуже довго триває. Ніякого задоволення.

Діна не повірила, не схотіла, вдала, що нітрохи не шокована. Принаймні цей одинак визнав, що йому відомі любовні втіхи. Для багатьох його знайомих і таке було б відкриттям. Завадський, на відміну від багатьох чоловіків, просто нехтував тим, що йому дала природа, — високим зростом, гарною статурою і глибоким проникливим поглядом. Дехто з простакуватих жіночок навіть порівнював його з Джеймсом Бондом у виконанні Пірса Броснана. А розумніші панянки просто кепкували з відлюдькуватості Ростислава. Ті, хто начитався глянцевих журналів. Припускали, що він — «жертва маминого виховання». І де в чому виявилися праві. Якось Настя обмовилася, що він уперше окремо від матусі провів відпустку на морі, й усе б нічого, але в Криму стався землетрус.

— Мабуть, через те і стався, що в той день Ростик втратив цноту, — миттєво відсказала, наче тільки про це і думала, Діна.

Вона знала про спроби Невінчаної потоваришувати з Завадським, і навіть більш, ніж подружитись, але з цього нічого не вийшло.

Був єдиний спосіб розвіяти Ростиків сплін — заговорити з ним про політику. Як політолог Завадський час від часу виступав із коментарями то на радіо, то в інтернеті, то в пресі. У секретаріаті Верховної Ради з цього приводу спочатку ворожо відмовчувалися, та згодом почали натякати: мовляв, статус державного службовця накладає на помічника народного депутата певні обов’язки. Нагадали й про те, що ідеальний чиновник повинен бути, як склянка води — без барви і запаху. Але Ростислав нітрохи не зважав на ці репліки. У експертних оцінках та політичному прогнозуванні з ним ніхто не міг зрівнятися, недарма цим раніше постійно користався Євген Чубенко.

— Ось ми і маємо нового Президента. Ох і круто він візьметься до справи!. Пообіцяв реприватизацію — і не однієї лише «Криворіжсталі»… — закинула вудочку Хопрова.

Ростик відірвався від монітора, відкинувся у кріслі, подивився на стелю, потім на Діну і зневажливо кинув:

— Повір, не Пасічник визначатиме політичне життя країни найближчими роками, а Енергетична леді.

Ліна знала про нелюбов Завадського до колишнього голови Нацбанку. Певно, для цього були якісь причини, швидше, не політичного, а психологічного характеру, але про це говорити Хопровій було нецікаво.