Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 112

А запитань і справді поставало більше, ніж знаходилося відповідей. Шевченко вважав, що підписаний у листопаді меморандум щодо проведення політичної реформи лише зафіксував намір Пасічника та лідера соціалістів — діяти спільно задля послідовної демократизації політичної влади. Проте леді Ю. не пішла на підписання меморандуму. Вона вважала, що запропоновані в ньому зміни до Конституції перетворять Україну на республіку олігархів. Тож «помаранчеві» і «рожеві» лідери політичного блоку «Сила народу» надто різнилися між собою, щоб розгледіти поки що розмиті обриси нової України, яку збиралися будувати. Через багато хто віщував їм провал в недалекому майбутньому Водночас саме таке розмаїття уявлень і прагнень спричинило затягування величезної маси людей у «помаранчеву» хвилю, що і створило її вибухову силу. Майдан ставав чимдалі велелюднішим.

Другий тур показав мінімальну різницю в кількості здобутих голосів. Однак це не завадило президентові російської держави двічі поквапливо привітати свого протеже з перемогою. Водночас кілька десятків виборчих дільниць затримувалися з наданням інформації.

Зростала ціна пакунків із «затриманими» бюлетенями, й довшав їхній шлях до Центральної виборчої комісії. На заклик Пасічника «помаранчеві» з запалом карбонаріїв окупували головну площу країни, щоб залишатися тут до повної перемоги. Їм звідусіль надходила допомога — намети, ковдри, харчі. На спеціально відкритому банківському рахунку збирали кошти для Майдану.

VІ

Київ закидало снігом і лихоманило хурделицею. Щодалі напруженіше чекали тут оприлюднення результатів волевиявлення виборців. На майдані Незалежності виросло наметове містечко, яким походжали сторожкі парубійки із «помаранчевою» символікою. Усім своїм виглядом вони нагадували щось середнє між сучасними бойовиками та бійцями доби жовтневого перевороту. Неподалік, у одній із будівель, де радянська влада правила партійні меси, тепер розміщувалися штаб політичного блоку «Сила народу» та Комітет національного порятунку. Ніхто не міг сказати, скільки часу працюватиме цей штаб.

Швидко сутеніло. Блискітки сніжинок перетворили Майдан на казкове містечко, яке, попри пізню пору, обростало новими мешканцями. Цюкали сокири — рубали дрова для польової кухні. До кордону, за яким стояли намети, повільно підкотила старенька біла «волга» з трьома пасажирами. За кермом сидів Григорій Фірсов. Він озирнувся, підшуковуючи місце для паркування. Хоча прибульці начебто не збиралися залишатися тут на ніч, проте вочевидь мали якусь справу.

Вони приїхали доволі пізно, та встигли зробити багато корисного. Насамперед, привезли гроші — власні та своїх вірян. Пастор пояснив, на чиєму боці Бог. Немає більшого злочину, сказав він, ніж привласнення чужого майна, хіба що тільки вбивство. Окрім грошей, ті привезли до табору «помаранчевих» теплі речі й гарячу їжу. А ще хотіли запропонувати медичну допомогу — як масажисти. І мали тільки ніч для роботи, тому що вранці мусили повертатися до районній лікарні.