Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 111

За тиждень після другого туру виборів у кожній області, зокрема в Запоріжжі, вже був свій Майдан; сюди приходили, як до церкви. Водночас ніхто не бажав безладу в країні. Люди йшли на площі здебільшого ввечері, після роботи, підприємства працювали, а заклик до всеукраїнського страйку, який зненацька пролунав, так само зненацька пішов у небуття. Люди прагнули порядку, а не хаосу, для них було важливо показати, що свого можна досягти в цивілізований спосіб, без проявів насильства — воно не сприймалось українською душею. Тим більше, що Москва вперто добивалася свого: на її автострадах скрізь із білбордів посміхалося обличчя українського чинного прем’єра з прикольним підписом: «Це наш президент». Але марно прокремлівські експерти таврували «помаранчевого» лідера як антиросійського політика і передрікали загострення міждержавних стосунків у разі обрання Пасічника президентом.

Нечувана досі свобода слова в Україні, яку фактично вибороли журналісти, наелектризувала суспільство до краю, до стану майже релігійного фанатизму. Півкраїни в робочий час «висіло» в інтернеті. Перш за все переглядали інформацію з газет і веб-сайтів у сусідніх країнах. Зазвичай там розпочинали і закінчували свій інформаційний день повідомленнями з України.

Анастасія сновигала Всесвітнім павутинням із пристрастю прес-секретаря виборчого блоку й нерідко поверталася з віртуальної подорожі окриленою. У неї виникло відчуття, що в недалекому зарубіжжі за долю Майдану переживають не менше, ніж в Україні. Поляки висловлювали захват, росіяни виявилися безнадійно шокованими. Київ став місцем паломництва однодумців з різних європейських країн.

Подібних проявів свободи російська опозиція не знала. Один із її представників, щоправда, насмілився заявити телефоном із Вашингтона, що українська «помаранчева» революція прокладає стежку свободи для його країни й становить загрозу для правлячої верхівки Кремля. Однак доморощені опозиціонери, які сиділи в Державній Думі і навіть в уряді, так не вважали. Якось Невінчана стала свідком розмови двох гостей із Москви, які навідалися до штабу «помаранчевих».

— Розумієш, — казав один колишній герой горбачовської перебудови іншому, — Пасічник — класний хлопець, правильний, наш мужик. Але в нього немає ні-я-ких шансів. Запам’ятай: на пострадянському просторі результат виборів визначають тільки три фактори — велике бабло, великий телевізор і можливість «правильно» порахувати голоси виборців. І всі ці три фактори в руках іншого кандидата на президентську посаду.