Читать «Не повертайся спиною до звіра» онлайн - страница 109

Людей завжди ваблять місця, де вони були щасливі. Може, з цього й зародилася віра в силу ритуалів. Мовляв, варто лише виконати певний набір таємничих рухів — і ти поринаєш у стан, в якому вже колись була. Наприклад, пройдеш тією самою стежкою, але в зворотному напрямку, думаючи про те, що думала минулого разу. Тоді, можливо, доля дослухається до твоїх молитов і поверне втрачене. Настя знала, що насамперед побіжить на цвинтар, де поховані її тато і мама. Але знала вона й інше: погано, коли єдиним місцем, де ти почуваєшся «вдома», залишаються могили батьків. Потрібно мати власний притулок, зігрівати нову оселю сьогоднішнім теплом.

Настя вважалася серед товаришів завзятою, цілком самодостатньою людиною, з чітким балансом емоцій і розуму. Їй по силі було стати як лідером, так і бездоганним виконавцем, але вдовольнялася б і буденною працею. Можливо, такою, що виливалася б у подвиг. Її натура потребувала фанатичної віри в добро і причетності до великих справ. Якби в Насті не склалося особисте життя, вона спромоглася б присвятила би себе служінню Богу, але поки не поспішала замикатись у чернечій келії. Ця дівчина завжди чітко знала, чого хоче. Інколи це оберталося невиправданою суворістю в поводженні з людьми. Кого Настя вважала непотрібним — просто «стирала» з пам’яті. Колись через таку твердість мама назвала її своїм «маленьким солдатиком».

Але все це жодним чином не стосувалось Євгена Чубенка. Його Настя не забувала і вірила, що настане день, коли вони знову будуть разом. Зрештою, не жіноча справа — командирські повноваження. Хлопець колись не помітив її палкого заклику й мимохіть відштовхнув руку, та для Насті це не означало остаточного розриву. Просто ще не настав її час. Євген бажав самостійно вийти з крутого піке й мав на це право.

Ранок почався з новин Національного радіо, а вже під звуки ненависної з дитинства «Школяди» Настя вийшла зі свого готельного номера. Того дня мали відбутися вибори. Однак встигла надійти погана звістка — вночі на посту, в приміщенні виборчої дільниці, застрелили міліціонера, й саме в окрузі, яким опікувався Шевченко. Усе начебто мало вигляд пограбування, оскільки у вбитого не знайшли його табельної зброї. Але події передувала гаряча суперечка. Напередодні увечері на засіданні територіальної виборчої комісії постало питання про вилучення з дільничних комісій представників опозиційних партій.

— Зрозуміло, це була «зачистка», — промовив шеф, коли ознайомився з деталями справи.

Того вечора Шевченко побував на дільниці, йому вдалося де в чому зламати хід подій. Він заявив присутнім, що виключення членів дільничної комісії — це грубе порушення. Адже в законі сказано, що для цього потрібні два попередження, а жодний претендент на вигнання ні в чому не провинився. Комісії довелося розійтися, рішення так і не було притйнято. Але за кілька хвилин до початку недільного голосування до дільниці надійшла «депеша», яка мала назву «витяг із рішення територіальної комісії». Насправді ніякого рішення не було, але папірець відіграв свою роль. Членів дільничних комісій, які представляли опозиційні партії, не допустили до роботи.