Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 31

Олег зупинив машину ╕ вийшов. Там унизу розкинулося велике сучасне м╕сто, кордони якого складно було нав╕ть охопити поглядом. Буд╕вл╕, розта-шован╕ у ч╕тко визначеному порядку, були оздоблен╕ нов╕тн╕ми технолог╕ями. Верхня частина кожного нагадувала парасольки з вмонтованими антенами та приладами, як╕ були обернут╕ до неба. Тут не було хмарочос╕в, найб╕льший будинок мав три поверха. Зелен╕ насадження прикрашали вулиц╕. Блиску-чими дорогами ╖хали авто.

- Нарешт╕ я д╕йсно дома, - сказав Олег. З неймов╕рною насолодою набира-ючи повн╕ груди пов╕тря,в╕н подивився угору. Ц╕ле м╕сто було накрите веле-тенським б╕о╕нформац╕йним модулятором. Н╕ один квант випром╕нювання не м╕г без дозволу покинути меж╕ м╕ста. Кванти, як╕ падали на нього ззовн╕, стов╕дсотково поглиналися. Модулятор для людей був рятувальним захисним екраном.

Джип знову рушив з м╕сця. Олег б╕льше не зупинявся ╕ за десять хвилин вже п╕дн╕мався сходами у свою лаборатор╕ю. Кокон з Мар╕ пильно охороняли озбро╓н╕ люди. Олег одразу п╕д╕йшов до темношк╕рого чолов╕ка.

- Джоне, можете ╕ти, - сказав Олег. - Дякую за роботу.

Без зайвих сл╕в , вишикувавшись один за одним, охоронц╕ покинули лабо-ратор╕ю.

- Зв╕льни мене, - попрохала Мар╕, як т╕льки Олег залишився сам.

- Саме це я ╕ хочу зробити, - мовив Олег. В╕н п╕д╕йшов до сканера ╕ вим-кнувши к╕лька опц╕й, в╕дключив джерело струму. Кокон зник, але Мар╕ стояла нерухомо.

Олег наблизився першим, дав ╖й руку ╕ зв╕вши по сходах, запросив с╕сти.

- Де ми? - запитала Мар╕, оглядаючись довкола.

Лаборатор╕я була наповнена приладами. Комп╢ютери експериментальних зразк╕в вс╕ без виключення не переставали працювати. К╕лька супутникових антен розташувалося б╕ля сканера. Олег стояв б╕ля чималого пульту керування. Телекамери ф╕ксували вс╕ рухи Мар╕, ╕нформац╕я про як╕ з повним анал╕зом ╖х причин ╕ насл╕дк╕в висв╕тлювалась на великому екран╕, розташованому вздовж ст╕ни.

- Зараз ти знаходишся в лаборатор╕╖ ╕нформац╕╖ та супутникових техноло-г╕й, - в╕дпов╕в Олег.

- Чому я знесилена? - тихо мовила Мар╕.

- Захисний екран, створений над м╕стом, екрану╓ тво╓ енерго╕нформац╕йне поле в╕д вашо╖ цив╕л╕зац╕╖, пот╕к ╕нформац╕╖, яким ти обм╕ню╓шся з ними ч╕т-ко контролю╓ться ╕ зм╕ню╓ться. А оск╕льки, Мар╕, ти ╕ ваша цив╕л╕зац╕я- одне, твоя сила регулю╓ться нами. Вони тоб╕ н╕чим не допоможуть, а ти ╖м н╕чого не зможеш допов╕сти.

- Про яке м╕сто ти говориш? - не зрозум╕ла Мар╕.

- Про м╕сто С╕т╕комп, яке було створене через два роки п╕сля закриття прое-кту "Альфа", - в╕дпов╕в Олег.

- Ти весь час грався з╕ мною? - сказала Мар╕, не зводячи з Олега погляду. - Ти перехитрив Клатрона. Чому ти не зм╕г подолати Протера?

- Буду в╕двертим, - мовив Олег. - Я не хочу в╕д тебе н╕чого приховува-ти. В безпец╕ я т╕льки тут, у цьому м╕ст╕. На Земл╕, яку ви хочете п╕дкорити соб╕, я уразливий. Якби я не втратив ╕ндив╕дуальний модулятор при авар╕╖, Протер був би переможений за секунди.