Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн
Владимир, Безверхняя Безверхний
Безверхний Владимир, Безверхняя Людмила
Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".
Володимир Безверхн╕й, Людмила Безверхня.
ПРОГРАМ╤СТ.
Науково-фантастична пов╕сть.
Розд╕л 1.
Незапланована зустр╕ч.
Олег напружено вдивлявся у болючо-б╕ле в╕кно мон╕тору, намагаючись зба-гнути, що трапилося. Зникли нев╕домо куди вс╕ розрахунки. На робочому сто-л╕ - н╕чого. Раптом,наче якесь марево, з'явилася заставка: косм╕чний корабель пов╕льно плив м╕ж з╕рок. Та за мить все розтануло ╕ екран став зовс╕м темним.
- Учора я зробив дещо дуже важливе, - захвилювався Олег. - Вир╕шив под-р╕мати... ╤ заснув аж до ранку! - промайнуло блискавкою. В╕н незадоволено нахмурив брови. - Таке з╕ мною вперше!
Неспод╕вано екран ожив ╕ Олег побачив, як чи╖сь незрим╕ пальц╕ видруко-вують речення. Л╕тери нагадували давн╕ ╕╓рогл╕фи.
- Що за маячня, - мовив Олег й к╕лька раз╕в натиснув "Esc". Слова дивилися на нього, наче хижий павук з╕ сво╓╖ зас╕дки, н╕куди не зникаючи. На душ╕ чо-мусь стало неспок╕йно.
- Кому це захот╕лося посп╕лкуватися з╕ мною? - голосно сказав Олег ╕ не вп╕знав власного голосу.
Зненацька ╕╓рогл╕фи застрибали, зм╕нюючи кол╕р.
"Ми - т╕, кого ти давно чека╓ш, - прочитав Олег. - Ти перевершив наш╕ спо-д╕вання: зум╕в зазирнути за меж╕ дозволеного людям."
- Хто ви? - вигукнув Олег, але текст щез ╕ св╕тло в╕д мон╕тора стало наст╕ль-ки яскравим, що йому захот╕лося заплющити оч╕...
Олег прокинувся п╕зн╕ше, н╕ж звичайно в╕д яскравого сонця, яке немило-сердно кидало у його обличчя пекуч╕ промен╕, й мимовол╕ в╕двернувся.
"Чому я бачу ц╕ сни? - думав напружено. - Як вони мене заморюють."
Набравши повн╕ груди пов╕тря, в╕н р╕зко видихнув його, намагаючись поз-бавитись цих думок ╕ швидко встав. Пров╕в довгою з ледь пом╕тними прожи-лками рукою по чорному волоссю й розправивши м╕цн╕ плеч╕, потягнувся. Олег був середнього зросту. Зелен╕ оч╕ прикрашали густ╕ у форм╕ трикутника брови. Його погляд - це був погляд тигра, впевнений ╕ сконцентрований, що випром╕нював силу, яка повн╕стю п╕дкорювала людей.
Квартира Олега розм╕щувалася на другому поверс╕ багатоповерх╕вки. Через велике в╕кно робочого каб╕нету було видно ряд будинк╕в, що щ╕льно тулили-ся один до одного. Праворуч в╕д в╕кна було робоче м╕сце Олега. На м╕цному дубовому стол╕ ручно╖ роботи стояв потужний комп'ютер, оточений р╕знома-н╕тною перифер╕╓ю. Напроти в╕кна, займаючи ц╕лу ст╕ну, розташувалася ве-лика б╕бл╕отека. Олег пильно подивився довкола, знову згадуючи сон.
"Треба в╕дновитися" - подумав в╕н, д╕став велике волохате полотенце й п╕-шов до ванно╖.
Вода при╓мно пестила т╕ло. Крапл╕, штовхаючись, падали униз, разом ╕з ни-ми щезали полохлив╕ думки. Олег, неначе перен╕сся в ╕ншу реальн╕сть, де па-нував спок╕й ╕ душевна р╕вновага. Згадка про сни вже не бентежила. Олег п╕д-няв долоню над головою ╕ п╕дставив ╖╖ п╕д град крапель.
-Я живу, тому що можу в╕дчувати, - м╕ркував в╕н. - Тактильн╕ в╕дчуття, з╕р, слух, смак, нюх - це те, що дозволя╓ реагувати на навколишн╕й св╕т. Якщо н╕-чого не чути, не бачити, ще й занурити людину у солону воду певно╖ концен-трац╕╖, температура яко╖ 36,6?С, мозок в╕дключиться, як виключа╓ться ком-п'ютер. - Колись Олег вивчав матер╕али, де описуався цей експеримент, ╕ ви-сновки, яких д╕йшли, довгий час не давали йому спокою. - Живе ма╓ в╕дчуття ╕ може реагувати на подразнення, а неживе - н╕. Але комп'ютер також реагу╓ на подразнення через мишку, клав╕атуру й ╕нш╕ канали. Тод╕ виходить, що в╕н живий? - Обличчя Олега стало зосередженим ╕ м╕ж бровами застигли дв╕ гли-бок╕ л╕н╕╖. - Що за н╕сен╕тниц╕ л╕зуть мен╕ в голову, - зупинив власний ланцю-жок думок . - Треба займатися д╕лом, а не вигадувати. - В╕н виключив воду й подивився на себе у дзеркало.
