Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 30

Пропускний пункт д╕лився на три р╕вн╕ частини. Одна з них нагадувала ша-хове поле, кл╕тинки якого, пост╕йно перем╕щувалися, зм╕нюючи кол╕р. Вели-ка арка посередин╕ була закрита силовим полем. Третю частину займав плос-кий екран комп'ютера, який ╕ працював. Анал╕зуючи особистост╕ Олега ╕ Мар╕, в╕н перев╕ряв все, що могло дати потр╕бну ╕нформац╕ю. Скануючи ана-том╕чн╕ властивост╕ т╕ла, були проглянут╕ вс╕ органи ╕ тканини, були перев╕-рен╕ вс╕ р╕дини орган╕зму. Кожен виг╕н мозку був детально вивчений ╕ описа-ний поруч.За к╕лька хвилин дв╕ частини екрану надали повну ╕нформац╕ю про Олега ╕ Мар╕. Та остаточний висновок затримувався.

- Олегу, може нам краще повернутися? - звернулася до нього Мар╕. - З╕ мною в╕дбува╓ться щось дивне. Я починаю слабнути. Мен╕ зда╓ться, що хтось забира╓ мою енерг╕ю.

- Зачека╓мо ще, - коротко в╕дпов╕в Олег. - Тим б╕льше, що..., - в╕н на долю секунди зупинився, - назад дороги нема╓.

Мар╕ здивовано глянула на Олега.

Ц╕╓╖ мит╕ кл╕тинки шахового поля замигот╕ли надзвичайно швидко ╕ к╕лька нових рядк╕в з анал╕тичними висновками завмерли посередин╕ мон╕тора. Силове поле одразу зникло, зв╕льняючи прох╕д через арку.

- Можна вирушати, - сказав Олег ╕ впевнено попрямував уперед. Мар╕ йшла поруч.

Раптом з глибини тунелю, який вони побачили попереду, почувся звук кро-к╕в, що невпинно наростав. Мар╕ й Олег зупинилися ╕ ц╕╓╖ мит╕ ╖м назустр╕ч вистрибнуло п'ятеро високих атлетичних озбро╓них людей, одягнених у б╕л╕ облягаюч╕ скафандри з в╕дкритим верхом. Мар╕ одразу в╕дштовхнулася в╕д п╕длоги, щоб злет╕ти, але ╖╖ блискавично оточили п'ятеро. Одночасно вистре-ливши електричними розрядами, утворили навколо не╖ сяючий кокон.

- Олег, допоможи,- скрикнула Мар╕, щосили штовхаючи кокон з середини.

- Зв╕льн╕ть ╖╖ негайно, - вигукнув Олег,схопивши одного з чолов╕к╕в за руку.

- Вибачте, але ми не можемо зм╕нити правила, яким п╕дкоряються вс╕, - бу-ла в╕дпов╕дь. - Правила, як╕ ви сам╕ створили.

Мар╕ дивилася на Олега кр╕зь кокон, безсило опустивши руки. Б╕льше вона не намагалася зв╕льнитись, зрозум╕вши, що знову опинилася п╕д владою лю-дей.

- Переправте Мар╕ у мою лаборатор╕ю, - в╕ддав наказ Олег.

- Буде зроблено.

Кр╕зь арку пролет╕в апарат розм╕ром з невеличкий автомоб╕ль. Дах зм╕сти-вся праворуч ╕ кокон пов╕льно перем╕стився усередину. Незабаром Мар╕ зни-кла у безодн╕ тунелю.

- Олег ╤горович, ми рад╕ бачити вас знову дома, - звернувся до Олега моло-дий темношк╕рий чолов╕к. В╕н перекинув через плече зброю ╕ потис Олегу руку.

- Джоне, як справи у м╕ст╕?

- Без зм╕н.

Олег д╕став з внутр╕шньо╖ кишен╕ невеличкий пульт ╕ набрав комб╕нац╕ю символ╕в. Л╕воруч в╕д нього частина ст╕ни зникла ╕ з глибини ви╖хав м╕н╕-джип. В╕дчинивши двер╕, Олег с╕в у каб╕ну ╕ ковзнув пальцями по пов╕тр╕. Машина рушила, залишаючи позаду пропуск- ний пункт.

Тунель тягнувся на к╕лька к╕лометр╕в. Сувор╕ с╕р╕ ст╕ни, р╕вном╕рно розс╕ю-ючи св╕тло, супроводжували джип всю дорогу. Не було жодного натяку на присутн╕сть яко╖сь живо╖ ╕стоти. Далеко попереду щось зблиснуло яскраво-жовтим св╕тлом, наче хтось нев╕домий зненацька ув╕мкнув л╕хтар. Це св╕тло швидко наближалося, займаючи все б╕льше м╕сця. Олег додав швидкост╕ ╕ незабаром ви╖хав ╕з тунелю на залите св╕тлом штучного сонця узг╕р'я.